Історична довідка села Мартинівка

Мартинівка (Канівський район)[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

6 змін у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 3 січня 2017.

село Мартинівка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район/міськрада	Канівський район
Рада/громада	Мартинівська сільська рада
Код КОАТУУ	7122084701
Облікова картка	картка


Основні дані
Засноване	18 століття
Населення	1059
Поштовий індекс	19041
Телефонний код	+380 4736
Географічні дані
Географічні координати	49°38′07″ пн. ш.31°17′32″ сх. д.Координати: 49°38′07″ пн. ш. 31°17′32″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	107 м
Відстань до обласного центру	58,6 (фізична) км^[1]
Відстань до районного центру	25 (автошляхами) км^[2]


Місцева влада
Адреса ради	с. Мартинівка
Сільський голова	Бусля Алла Василівна
Карта
Мартинівка
Мартинівка
Мартинівка на Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мартинівка.

Марти́нівка — село в Україні, в Канівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1296 чоловік. Через село тече річка Мартинка, права притока Росави.

Зміст

[сховати]

Історія[ред. • ред. код]

1909 року в селі знайшли Мартинівський скарб.

Цукровий завод[ред. • ред. код]

Від середини ХІХ ст. уся історія села зосереджувалась навколо цукрового заводу.

Перший цукровий завод побудований Дарієм (за іншими даними - Августом) Понятовським у 1852 р. Потім власниками заводу почергово були граф Бутурлін та князь Юрчаков. Наприкніці ХІХ ст. завод купив Федір Терещенко. По його смерті підприємство успадкувала донька – Надія Федорівна Муравйова-Апостол^[3].

21 листопада 1918 р. цукровий завод був підданий погрому, під час якого загинуло 4 осіб: помічник директора Іосиф Добровольський, механік Іван Тильман, завідувач лісами Іван Нікітін та помічник бухгалтера Гнат Мінецький^[4].

У 2000 р. цукровий завод оголосив про своє банкрутство.

Персоналії[ред. • ред. код]

Погруддя Варинському

У Мартинівці в 1856 році народився польський революціонер-соціаліст Людвік Варинський. В пам'ять про земляка в селі його іменем названо школу, встановлено бронзове погруддя і до 1997 року діяв музей.

У селі проїздом бував Тарас Шевченко. Їдучи з Корсуня до Межиріча, він прямував дорогою з боку Павлівки через колишній центр Мартинівки. Про це свідчать спогади Миколи Юрченка про те, що його прадід возив конем пошту з Корсуня до Канева і підвозив на фургоні Шевченка. На честь цього в селі 2008 року було встановлено пам'ятний знак^[5].