СЬОГОДНІ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ ІВАНА СЕМЕНОВИЧА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО – 25.11.1838 РОКУ
Канівська земля була його колискою, вона посіяла в його серці любов до чарівної української природи.
Народився у Стеблеві Канівського повіту. Часто бував у с.Степанцях, де жила його племінниця А.А.Левицька – дружина вчителя П.Р.Кутепова. Це село над тихоплинною Росавою наш земляк описав у повісті «Пропащі», створеній у серпні 1886 року. Неодноразово І.С. Нечуй-Левицького бачив і Канів…
Іван Семенович був не лише українським пророком, але й борцем проти того, з чим ми почали боротись лише зараз.
"Про непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини", "Україна на літературних позвах з Московщиною" - одні назви його творів чого варті. А хто першим описав процес русифікації Києва і України?.. В останню чверть 19 століття він був єдиним митцем, хто дійсно боровся за Україну.
"...Самий монастир з академією стояв на Мазепиному дворі. І, невважаючи на те, в академії Петра Могили, св. Димитрія Туптала й інших не було й духу, й сліду тих давніх діячів України, тих Сагайдачних, Могил... В Братськім монастирі, в давній славній академії панував чужий великоруський дух, чужа наука, чужий язик, навіть чужі люди... Все давнє українське лежало десь глибоко під землею, рядом з могилою Сагайдачного, а над землею роєм вилися попід деревом чужі люди з чужої далекої сторони, з чужою мовою, з чужим духом, нагнані бог зна звідкіль, щоб загнати ще глибше в землю нашу старовину і новину і поховати її навіки."
Як це не прикро, але "великий артист зору, се колосальне, всеобіймаюче око… України" (так назвав Нечуя Іван Франко), ще й досі є напівзабутим. Його немає у жодному із розпіарених рейтингів видатних українців, його майже не вивчають у школі, й вулиць його іменем практично не називають, хіба якісь найвіддаленіші, невеличкі, найбільш занедбані, як ото у Києві, місті, в якому він вкупі прожив майже сорок років.
Не було вшановано до недавнього часу Великого Українця і в Степанецькій громаді. Тільки в жовтні 2022 року провулок Чайковського в Степанцях було перейменовано на провулок Івана Нечуя-Левицького.
Наступного року, до ювілею земляка, сподіваюсь його ім’я повернеться на перші шпальта культурного життя Степанецької громади, Канівщини, Черкащини, України…
Пам‘ятаємо нашу історію!
Вивчаємо українську літературу!
