ТАГАНЧАНАМ ПРЕЗЕНТУВАЛИ КНИГУ ІРИНИ ВЕРЛАН «ШЕМЕТІВНА» ПРО ІСТОРІЮ ТА ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ РІДНОГО СЕЛА
22 липня цього року, в приміщенні будинку культури села Таганча презентували книгу з місцевої історії під назвою “Шеметівна”, яку написала Ірина Верлан.
В книзі “Шеметівна” зображені 70 років історії села Таганча, що пережило Першу світову війну, революцію та громадянську війну, голод 1932-33-х років, Другу світову війну. Тяжкими для жителів села були і післявоєнні 1940-50-ті роки.
“Шеметівна” — історія декількох поколінь сім’ї Шемет. Головна героїня — Горпина Шемет, на чию долю випало немало випробувань: часта самотність, прикрощі, втрати, розчарування, тяжка праця, біль і тривоги. Розповідає книга і про дочок Горпини, чиї історії тісно переплетені з рідним селом. Та про її односельців — реальних людей з тяжкою долею, які, не дивлячись на випробовування, не втратили всепереможну доброту. Кожен житель села, з ким переплелося життя Горпини, вартий окремої новели...
Письменниця Ірина Верлан народилася в Казахстані в 1963 році, у поселенні Джезказган (Рудник), в сім’ї переселенців з України. В 1987 році закінчила Харківський державний університет імені М. Горького (зараз — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), економічний факультет. З того часу живе та працює в місті Запоріжжя.
З 2014 року друкується в альманахах “Скіфія”, вісниках “Міжнародного конкурсу короткої прози ZeitGlas”. У 2016 році була опублікована в антології прози учасників міжнародного літературного конкурсу імені Василя Гроссмана “В місті Бердичеві — 2016”. Авторка книги “Дядя Люба или Красные тюльпаны” (2020 року).
Книгу “Шеметівна” Ірина Верлан присвятила пам’яті бабусі та матері. Ось що пише про створення книги авторка: “За вікном, розмальованим морозом дивними візерунками, блискучими на сонці сріблом, стоїть люта казахстанська зима. На кухні в “хрущовці” біля палахкої жаром чавунної печі близько пів віку тому зібралась сім’я і слухає бабцю. Бабуся згадує рідне українське село, своїх родичів та сусідів — своє життя. Потім, тяжко зітхнувши, задумливо каже: “От би книгу написати... Яка була б книга”.
Не знаю, сподобалась би ця книга бабуні, але думка, що не можна дозволити безповоротно зникнути спогадам про село, які збереглися в моїй пам’яті, не дає спокою. Адже кожна людина пам’ятає щось, забуте іншими. Але пам’ятає інакше.
Можливо б, я так і не наважилася порпатись в пам’яті, і напружувати її, витягуючи на світ Божий давно померлих бабуню, її батьків та сестер з братом, і інших, колись важливих чи тих, хто просто доторкнувся до її життя людей, якби не книга Василя та Антоніни Дорошенко “Таганчанський лексикон”, в передмові до якої було написано, що, як довідкове видання, книга має на меті пропаганду історичної пам’яті. Саме ця книга стала поштовхом мені, щоб написати свою історію рідного села бабуні.” – коментує авторка книги.
На заході були присутні та запрошені до слова: господар Таганчанського старостинського округу, староста — Сергій Гарбуз та головний редактор видавництва “Склянка часу, Zeitglas” — Олександр Апальков.
Під час презентації - Звучали пісні "Я народився у Таганчі" і "Таганча чарівне, Черкаське село" у виконанні вокально-інструментального ансамблю "Джерело"
