Як розвивається наша особистість протягом життя
Психолог Е. Еріксон виділив 8 стадій розвитку особистості від народження до смерті. Кожна зі стадій впливає на наступну, і наша особистість формується протягом життя, опираючись на попередню. Неповноцінне проходження будь-якої зі стадій спричиняє погіршення емоційного стану до старості.
Перша стадія: базальна довіра / базальна недовіра.
0-1 рік
Формується довіра до навколишнього світу через маму.
Якщо мама задовольняє всі потреби дитини, а найголовніше, емоційно відгукується на її прохання — в дитини формується довіра до навколишнього світу.
Такі люди знають, що їх люблять та відкриті до нового.
Якщо мама весь цей період займається собою, кар'єрою чи всіляко уникає потреби дитини, а на цьому етапі дуже важливий емоційний зв'язок — у дитини вибудовується недовірлива модель до світу. Такі люди схильні до песимізму, бояться нового.
Друга стадія: самостійність / сором та сумнів.
2-3 роки
На цьому етапі дитина починає опановувати своє тіло, підніматися і падати. Пізнавати новий світ. Виробляється сила волі, почуття сорому за події.
Батьки дозволяють дитині самому приймати рішення в діях. Дитина вільна, та її свобода оберігається батьками. З'являється самостійність, виробляються навички самоконтролю без шкоди для самооцінки + воля.
Так звана "навчена безпорадність". Дитині не дають самовиражатися. Батьки роблять за дитину те, що вона і сама може, таким чином відбираючи в неї самостійність. Соромлять за ненавмисні вчинки тощо. Підсумок: нерішучість, невпевненість, почуття сорому, закріпачення в діях.
Третя стадія: ініціативність/вина.
3-6 років
У дитини стрімко розвивається творче мислення та уява.
Ті, чиї самостійні дії заохочуються, відчувають підтримку своєї ініціативи. У майбутньому вони не бояться зльотів та падіння, тому що для них це не так трагічно. У них у власному мисленні завжди є підтримка рідних та близьких.
Коли ініціативу дитини висміюють або принижують, виробляється почуття провини. Дитина відчуває покинутість та власну нікчемність. Такі діти бояться постояти за себе, вони, як правило, ведені у групі однолітків і надмірно залежать від дорослих. Їм не вистачає цілеспрямованості чи рішучості, щоб ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.
Четверта стадія: працьовитість/неповноцінність.
Шкільний вік (6-12 років)
Логічне мислення, самодисципліна, соціалізація, повноцінність.
Діти приміряють на себе відповідальні ролі та цікавляться звичаями. Дівчатка часто допомагають мамі на кухні, в будинку. Хлопчики беруть участь у справах із татом: риболовля, інструменти. Кредо: "Я те, чого я навчився".
Якщо діти сумніваються у своїх здібностях або статусі в компанії, це може відбити в них бажання вчитися далі (в цьому періоді поступово набуваються установки стосовно вчителів та пізнання нового).
Почуття неповноцінності може також розвинутись у тому випадку, якщо діти виявляють, що їхня стать, раса, релігія чи соціально-економічне становище, а зовсім не рівень знань та мотивація, визначають їхню особистісну значущість і гідність. У результаті вони можуть втратити впевненість у своїй здатності ефективно функціонувати в наявному світі.
