Вимушені переселенці: як не зламатися перед обставинами
Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Я не знаю мови та поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які залишилися в Україні?», «Чи повернусь я додому?» тощо.
Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись один на один із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.
Такому стану характерні:
•неадекватна самооцінка;
•втрата перспективи та проблеми із плануванням;
•відсутність відчуття повної безпеки;
підвищений рівень песимізму, •стримувати емоції стає важче;
зміна соціальної активності;
•поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.
Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу.
Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.
Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:
прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди і війна точно закінчиться;
ваші емоції це окей, бо це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).
Як боротися з надмірним хвилюванням
Хвилювання — це передусім нервовий стан людини. Також це поняття означає думки, які наповнюють людину тривожністю за майбутнє та не дають спокою. Зараз цей стан супроводжує українців усюди.
Звісно, в деяких моментах хвилювання може бути навіть корисним, але не надмірне.
Якщо ви відчуваєте постійне хвилювання, не можете знайти собі місця та зібрати думки докупи, тримайте поради(moa)
Опануйте техніки дихання. Вони допоможуть знизити рівень тривожності, покращити сон, ви зможете почуватися спокійніше.
Наприклад, можна спробувати таку: займіть зручне положення, розслабтеся та зосередьтеся на своїх відчуттях. Зробіть повільно вдих, затримайте дихання на 5 секунд, а потім повільно та протяжно зробіть видих. Повторіть цей комплекс мінімум 5 разів, як супровід можете використовувати релаксаційну музику.
Також можна спробувати техніку «Розслаблення через напруження». Поступово напружуйте окремі ділянки свого тіла на декілька секунд (м’язи руки, прес, м’язи ніг і т. д.), а потім розслабте їх. Повторюйте по два рази для кожної ділянки тіла.
Перемістіть своє хвилювання на папір. Навички малювання взагалі не важливі. Спробуйте уявити, де ви відчуваєте хвилювання, яке воно (розмір, колір, фактура і т. д.), а потім намалюйте. Після цього проаналізуйте свій малюнок, що хочеться з ним зробити. Домалювати щось — домалюйте, порвати — порвіть і т. д.
Кожен для себе підбирає свої методи, як впоратись із хвилюванням. Це залежить від психічних особливостей людини, оскільки всі ми індивідуальні.
Галина Волошина, психологиня
