РОКИ МОЇ РОКИ – ЦЕ ЖИТТЯ, ЯК КАЖУТЬ, АЛФАВІТ ВІД А ДО Я
26 жовтня 2021 року зустріла свій 85-й День народження Галина Володимирівна Ганджа – жителька села Мартинівка. Народилася і виросла іменинниця в селі Паланочка, Маньківського району, Черкаської області.
Ювілярка сама написала розповідь про своє життя, тож до вашої уваги:
«Народилася я у бідній родині, де було двоє діток. Мама виховувала сама, батька забрала репресія, де й пропав безвісти. Невдовзі померла сестричка. Зостатись одненькою для мене було найбільшим горем, бо одній зростати дуже важко, а мама була завжди на роботі. Закінчивши 7 класів, на осінь пішла працювати на Іванківський цукрозавод. По моїй юності не хотіли ще брати на роботу. Потім все ж таки взяли, і там я зустріла свою долю. Чоловік був військовим, ми жили в Закарпатті в м. Межигір’я. Через чотири роки довелося йти "на гражданку", бо тяжко захворіла мама. Опинившись знову на Іванківському цукрозаводі, отримали квартиру і стали заводинами-цукровиками, а ще пішли навчатися у вечірню школу і закінчили по 10 класів.
На цукрозаводі я працювала лаборантом, тож згодом пішла навчатись у Смілянський харчовий технікум. Чоловік і собі поїхав навчатись у Київський будівельний технікум. Після закінчення технікуму мені дали направлення на роботу на 2 цукрозаводи на вибір: Березівський і Мартинівський. Мені сподобався Мартинівський, і ще через те, що це Канівщина.
З Іваньок ми приїхали до Мартинівки в 1970 році і працювала я тут аж до 2000 року, маю стаж 30 років. Спочатку я працювала старшим нормувальником при механічній майстерні. Потім – інженером–нормувальником підприємства. В загальному, як ветеран праці, маю 40 років стажу.
Разом з чоловіком Михайлом Даниловичем виховали трьох прекрасних доньок. Всі три були медалістками в школі і всі три закінчували Київський національний університет ім. Шевченка, за фахом – економісти. Тато пишався доньками. Та в 2008 році у чоловіка трапився втретє інсульт і люблячий тато пішов у інший світ... Ми прожили в парі понад 55 років. Збудували невеличкий будиночок, чоловік висадив хороший садочок, але життя невблаганне.
Втіхою для мене тепер є моя родина. Я маю трьох доньок, шість онуків і вісім правнуків. Мене постійно навідують. І на ювілей до мене приїхав привітати мій онук, в якого також День народження в цей день.
З усього серця дякую за увагу, повагу, людяність, яку ви проявляєте до людей похилого віку. Це дуже і дуже важливо почути теплі слова підтримки.»
Ось таку історію про непросте, але гідне життя почули представники Степанецької громади з уст іменинниці, коли завітали до неї та від імені сільського голови Олександра Яременка побажати здоров’я, довголіття і вручили подарунок на згадку.
