Обдарованість – це дар чи натхненна праця над собою?
«Як не дивно, більшість людей не мають ні найменшого поняття, до чого у них схильність і в чому їх дар.»
Борис Акунін
( літературний критик ,
перекладач грузинського походження)
Іноді дивними здаються діти, які є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Дехто з них використовує особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо). Часто вони надто легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності, частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого у творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають такі діти й відповідальності, пред'являють високі вимоги до себе, самокритичні, дуже не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість. Такі діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до всіх духовних цінностей. Чи справді цих дітей можна назвати обдарованими? І що, взагалі, означає цей термін? І як відрізнити обдарованість від навченості? На ці та інші запитання ви знайдете відповіді в даній рубриці.
«Для людини з талантом і любов'ю до праці не існує перешкод.»
Людвіг Бетховен
(німецький композитор і піаніст)
Вивчення проявів обдарованості тривалий час було спрямоване переважно на інтелектуальні здібності. Однак американський дослідник П. Торренс дійшов висновку, що у вирішенні складних проблем найуспішніші не ті діти, які добре вчаться, і навіть не ті, у кого високий коефіцієнт інтелекту, тобто ці показники не визначають обдарованості. Психологи розглядають обдарованість як складне психологічне явище, невіддільне від особистості, як наявність здібностей, їх своєрідне поєднання, від якого залежить можливість успішної діяльності.
Обдарованість іноді важко відрізнити від навченості, яка є результатом підвищеної уваги батьків і педагогів до розвитку дитини. Потрібно розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Така "талановитість" швидко згасає, оскільки відсутній прояв творчого компонента або його розвиток був несвоєчасним.
Іноді дитина є носієм "прихованої обдарованості" (відсутність яскраво виражених ознак талановитості). Це може статись через несприятливе виховання в дитинстві та відсутність умов для самореалізації в подальшому житті. Обдарована дитина нерідко не знаходить розуміння ні батьків, ні педагогів, ні однолітків.
Отже, обдарованість – це особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку дитини, внутрішня установка, спрямованість особистості, яка розвивається. Разом з тим, це й індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній діяльності. Загалом виділяють загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.
«У геніальності 1% таланту і 99% праці.»
Томас Едісон
(американський науковець і винахідник)
Психологи стверджують, що немає не талановитих людей, потрібно тільки вчасно виявити і розвинути обдарування. Найбільш сприятливий період для розвитку дитячого таланту – це дошкільне дитинство. Тому дуже важливо з раннього віку виявляти і підтримувати в кожній дитині її хист, особливі, індивідуальні здібності – малювання, спів, декламування, швидку лічбу, письмо, вишивання. Адже саме з цього починається усвідомлення дитиною своєї особистості, своєї вартості у світі, звідси починається пошук шляхів її суспільної реалізації.
Обдарована дитина завжди впевнена у важливості своєї справи, робить її натхненно і завзято, систематично, не дозволяє псувати результат своєї праці, тоді як звичайна дитина швидко перекидається з одного заняття на інше, і її це не засмучує. Талановиті діти, як правило, спостережливі, зосереджені, посидючі, наполегливо йдуть до поставленої мети, вони здебільшого незалежні і самостійні у своїй діяльності. Важливою характеристикою обдарованості є креативність – здатність до творчості, здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації.
«Де немає простору для прояву здібності, там немає і здібності»
Л. Фейєрбах
(німецький філософ)
«Великий талант вимагає великої працьовитості»
Томас Едісон
(американський науковець і винахідник)
Обдарованість може розвиватися за сприятливих умов (турбота батьків, спеціальні програми і засоби навчання, гуманне ставлення до дитини тощо). Розвитку творчого потенціалу дитини сприяють допомога дорослих, багате культурне середовище, послідовна й цілеспрямована індивідуальна програма виховання та навчання. Щоб не допуститися помилок у вихованні обдарованих дітей, ознайомтесь із порадами, які надає відомий психолог А. Баркан:
- Важливо не ігнорувати унікальності дитини, проте й не висловлювати надмірних захоплень з приводу її обдарованості, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.
- Природна допитливість обдарованих дітей є причиною безлічі запитань, які вони ставлять дорослим. Не потрібно намагатись порівняти їх з іншими, підігнати під зручний, звичайний стандарт слухняної дитини.
- Необхідно створити всі умови для розвитку таланту, проте не нав’язувати дитині своїх захоплень та інтересів, не культивувати необхідності за будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання займатися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.
- Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, керувати емоціями, робити все, аби дитина не мала заниженої самооцінки і водночас не виставляла свою обдарованість напоказ.
- Допомагайте дитині налагоджувати відносини з дорослими і дітьми.
- Якомога більше приділяйте увагу фізичній активності дитини.
