Свято Калити: Чому молодь "робить збитки", а ворожіння неодмінно справджуються
Саме на Андрія печуть калиту та роблять збитки
День Святого Андрія Первозваного – це свято, з якого починається низка зимових ворожінь та приготувань до новорічно-різдвяних святкувань. Далі розповідаємо про історію свята та давні традиції і обряди, котрі дійшли до наших днів.
Історія свята
День Андрія відзначається 13 грудня, а переддень по-давньому називається Калита.
Народні прикмети на свято Калити
Якщо цього дня іде сніг і не тане, значить він лежатиме ще 110 днів, тобто рівно три місяці.
В давнину перед тим, як набирати воду з ополонки, її було прийнято спершу послухати. Якщо з води чули шум – значить йде заметіль. Якщо тихо – зима буде спокійною.
Морозна, але ясна погода цього дня свідчить про прийдешній багатий врожай.
Якщо до свята Андрія не випаде сніг, зима залишатиметься теплою і малосніжною, а якщо все ж випаде – зима прийде холодна і сніжна.
Обряди на Андріївські вечорниці
В українців здавна повелося веселитися цього дня, бо свято Калити – одне з найвеселіших зимових свят. Молодь збиралася разом, готувала частування та влаштовувала веселощі.
Також вірили, що цього дня не можна інтелектуально працювати – давні забобони кажуть, якщо не дотримуватися цього правила, можна збожеволіти.
Свято Калити було надзвичайно популярним ще у дохристиянські часи, коли дівчата пекли коржі, названі "калитами", а потім влаштовували з ними ворожіння та проводили обряди.
Калита за своєю формою нагадує сонце – це кругле печиво-пряник, политий медом, з діркою усередині. До речі, цього дня мед був особливим гостем столу – з нього готували страви та напої. При цьому на Андріївських вечорницях горілку ніхто не пив.
З відкусуванням калити пов’язана найвеселіша та найвідоміша частина Андріївських вечорниць. Корж прив'язували до стелі якомога вище, а молоді хлопці та дівчата з зав'язаними очима мали не просто дострибнути до нього, а й відкусити бодай малесенький шматочок.
Також пізно ввечері 12 грудня дівчата, котрі хотіли поворожити на судженого, збиралися у хаті самотньої жінки. Всі разом вони випікали пампушки і кожна з дівчат мала взяти одну, зробити на ній якусь помітку та покласти назад у загальну тарілку. Коли всі обрали по пампушці та зробили на них помітки, до хати впускали господареву собаку. Чию пампушку він з'їсть першою, та дівчина і вийде заміж першою.
Після цього до хати приходили хлопці з подарунками, наливкою, цукерками і влаштовували повноцінні вечорниці. Дівчата жартома ніби заважали їхньому приходові: перемотували мотузкою стежку або не відчиняли двері. Проте потім запрошували за стіл з частуваннями. Пізно ввечері дівчата ходили під вікнами сусідів, дзвякали ложками і питали: "Чи ви є всі?", на що чули відповідь: "Щоб повіддавалися всі!". У той час парубки робили збитки: могли зняти ворота або хвіртку або затягнути на дах сани чи навіть воза.
Цікаво, що багато ворожінь на Андрія дуже схожі на ті, які прийнято проводити на свято Катерини 7 грудня. Приміром, ворожіння по чоботах. Дівчата знімають взуття та "міряють" ним відстань від столу до порогу хати. Чий чобіт першим "вийде" за межі хати, та дівчина і вийде заміж першою.
У ніч на 13 грудня дівчата ворожили на любов – вірили, що уві сні можна побачити свою долю.
Часто дівчата ворожать на горнятках. Їх має бути стільки, скільки дівчат. Туди клали хліб, цибулю, сіль, цукор, перстень, гроші а в останню – наливали води. Кожна з дівчат заплющує очі та обирає одне горнятко. Далі – заглядає всередину і тлумачить "сюрприз": цибуля – до сліз, хліб – до достатку, перстень – до весілля, вода – до вагітності, сіль – до неприємностей, цукор – до радощів, гроші – до багатства.
Ворожіння із запрошенням на вечерю – це обряд не для полохливих. Дівчина має накрити скатертиною стіл у порожній кімнаті, розставити посуд, але не класти ніж та виделку. Далі потрібно промовити: "Суджений-ряджений, приходь до мене вечеряти".
Після цього дівчина замикає вікна і двері і залишається чекати. Якщо раптом почне завивати вітер, щось б’ється у вікно чи двері, значить суджений наближається. Далі має з'явитися і сам парубок. Дівчина має сидіти сумирно, не боятися і не говорити з судженим, але запам’ятовувати риси його обличчя. Коли суджений сяде за стіл і заговорить з нею, вона має різко запитати: "Як звати?". Хлопець каже своє ім'я і цієї миті дівчина повинна сказати: "Цур, мене!". Тоді суджений зникне.
