Полствинський округ

 Село Полствин –  центр Полствинського старостинського округу, розташований на правому березі річки Росава, за 16 км від міста Канів та 60 км від міста Черкаси.

Попередні назви: Ржавець, Великий Ржавець, Повствин.  

На території розташовано Свято-Михайлівську церкву, яка у 2024 році перейшла до ПЦУ.

В офіційних документах  з  темряви  часів  Ржавець вперше вигулькнув літа 1455-го. Саме в цей рік Київський князь Олелько Володимирович «жалував» своєю грамотою «Ржавець, град у полі на Росаві» своєму вірному воєводі Олехну Сохновичу, який відзначився, захищаючи князівство від татарських набігів.

Невідомо, як називалося  розкопане  археологами поселення, яке  було  тут  за  часів  Русі – очевидно, що  воно  було  спалене  монголо-татарами в 1239-1240 роках.  Водночас із  сусіднім Каневом і Роднем. Якщо поруч зі згарищем його зуміли  відбудувати  ті, хто вижив, то цілком  можливо, що так воно і звалося – Ржавець (або Іржавець, як і понині каже тут дехто з місцевих), бо це давньоруське слово буквально означає «болотиста місцевість». Пізніше село розкинулося і на лівий берег Росави.

Достеменно  відомий  рік,  коли  «місто на Росаві»  було  розділене  на Великий  та  Малий Ржавець, – 1498-й. В цей рік, після  смерті  останнього  в  роду Олехновичів чоловіка, Ржавець поділили між собою дві доньки воєводи Олехна. Великим Ржавцем відтоді володіла Орина Сенькова та її чоловік, Проскура Сущанський, а Малим Ржавцем – сестра Орини, чиє ім’я історія не зберегла.

За часів гетьманування Павла  Тетері у 1663 році згадується «млин Ржавський на річці Росаві стоячий», існування якого також стверджує наступний гетьман Петро Дорошенко. Близько 1840 року, власником села Йосипом Понятовським, у селі було засновано філію Таганчанської суконної фабрики. Тут закінчувався  процес виготовлення повстяних тканин високого ґатунку. І саме від слова «повсть» село почало називатися «Повствин», а пізніше «Полствин».

У Полствині зокрема народилися: поетеса Ніна Костюк фольклорист Василь Степаненко та Прилуцький полковник Війська Запорізького, «батько» Іржавця під Прилуками Іван Стороженко.

Село Малий Ржавець.

У 1498 році, коли Ржавець було розділено на Великий і Малий, другий став належати молодшій доньці Олехни Сохновича.

В часи Козаччини Малий Ржавець, як і Великий, належали за адміністративно-військовим поділом до Канівського полку. 

1661 року згадується млин на Росаві поблизу Малого Ржавця, яким володів Канівський Богородицький монастир. Цей млин фігурує в універсалах привілеїв,  підписаних 1663 року гетьманом Павлом Тетерею, а пізніше в універсалі гетьмана Петра Дорошенка.

Попівка – село, розташоване за 23 км від Степанців, 25 км від залізничної станції Таганча й 28 км від міста Канів. 

Попівку засновано у ХVІІІ столітті. У найдавнішому описі села значиться, що первісна його назва – «Рожовка». Частина селян працювала на гуральні, суконній та цукроварній фабриках у Поташні й Таганчі. Станом на 1900 рік у Попівці існувала церква, церковноприходська школа, цегельня, а також було розташовано 12 вітряків та 2 кузні.

Нова історія Попівки розпочалася з 1919 року. У 1922-1928 роках з кумейківського лісу було збудовано школу. Голодомор 1932-1933 років лишив життя 530 місцевих жителів.

З 14 серпня 1941 року до 6 лютого 1944 року Попівку було окуповано нацистами, протягом Другої світової війни у селі загинуло 124 людини.

У 1990 році в Попівці утворилось господарство «Славутич», а в 1991 році – Попівська сільська рада.    

З квітня 2017 року село Попівка входить до складу Степанецької територіальної громади.