Копіюватський округ

Село Копіювата – засноване у 18 столітті, розташоване у низовині, утвореній після висихання озера «Копійка».

За розповідями старожилів, на місці села знаходилася Купина (болото), яку заселили утікачі від панів. Першою була заселена західна частина, поступово село по колу розросталося.

Лаврентій Похилевич в «Сказании о населённых местностях Киевской губернии» 1864 року пише: Копиевата, деревня причисленная к Пилявскому имению Дария Понятовского, в 3-х верстах к западу отстоящая, жителей в ней 488. Они по силе выкупного договора 1863 г. приобрели в собственность 500 десятин земли за 23320 рублей."

Поблизу Копіюватої виявлено поселення трипільської та черняхівської культур.

На початку ХХ століття половина з 1 800 га землі належала поміщикові. В селі була дерев'яна церква, два вітряки, панська економія, ставок (вже висохший).

У 1929 році на території села створено сільськогосподарську артіль ім. Калініна, яка пізніше стала колгоспом.

У роки голодомору 1932-1933 років у селі померло 300 осіб.

У період Другої світової війни на фронт пішло близько 190 осіб, 101 з них загинуло, 87 нагороджено бойовими орденами та медалями. На братській могилі споруджено пам'ятник односельцям, які загинули в роки війни.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 679 чоловік. Колгосп ім. Калініна мав в користуванні 1,1 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1 тисячу га орної землі. Виробничий напрям був зерново-тваринницький.

На той час на території села Копіювата діяли восьмирічна школа, будинок культури на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 7,5 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт.

Наприкінці 80-х років збудовано ряд будинків однотипного планування для працівників колгоспу.

У жовтні 1922 року на базі колгоспу ім. Калініна створене колективне сільськогосподарське підприємство ім. Калініна, яке в січні 2000 року реформоване у ТОВ «Злагода» (у 2005 року внаслідок банкрутства ліквідовано).  

Селище Копіювате.

Понад 80 років тому на цих землях було створено радгосп Мартинівського цукрового комбінату. Господарство займалося в основному вирощуванням цукрових буряків та інших культур. Пізніше в селищі Копіювате почали будувати багатоквартирні будинки, в яких оселилися родини працівників радгоспу, більшість із яких приїхала до селища з Житомирщини та західних областей України. Люди обробляли поля, вирощували цукрові буряки, зернові культури, будували ферми, де утримували корів і свиней. Щороку до 300 га землі виділяли під вирощування насіння цукрового буряка. До робіт залучали всіх бажаючих жителів навколишніх сіл. Взимку, коли роботи в полі не було, місцеві працівники займалися підготовкою насіння, що зберігалося на складах, лагодили техніку до весняних польових робіт.

У селищі Копіювате побудували фельдшерський пункт, будинок культури, магазин, лазню. Працюючи й розбудовуючи селище, радгоспівці прожили декілька деятків років. Кількість жителів на той час становила 260 осіб.

За цей час народилося і виросло нове покоління вже корінних жителів селища. Школярі ходили за 3 км до навчального закладу в селі Копіювата, а після закриття цієї школи, їх підвозили на навчання до села Степанці.

В дев’яностих роках економічна криза боляче вдарила по невеличкому селищу. У радгоспі розпочалися проблеми із заробітною платою. Аби розрахуватися із працівниками, керівництво господарства мусило потроху позбуватися молочного стада, видаючи зарплату м'ясом та олією. З останніх сил радгосп щовесни засівав поля, аж поки остаточно не збанкрутував. Люди втрачали віру в завтрашній день. Сім’ї масово залишали селище Копіювате, шукаючи роботу та житло в навколишніх селах і містах. 

У 1997 році на базі радгоспу запрацювало сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Нива". Господарство займалося вирощуванням зернових і технічних культур.

На території селища Копіювата також знаходиться братська могила, в якій захоронено 8 полеглих в боях біля селища воїнів Другої світової війни.