“Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій...”
22 травня 1861 року прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, написаним ще у 1845 році, було перепоховано в Україні. Помер український Кобзар у Санкт-Петербурзі, де його спочатку і поховали на Смоленському кладовищі. Друзі Тараса Григоровича та численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим на рідній землі - “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій...”. Після 58-денного перебування у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського було перевезено до України та перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Щорічно у цей день українці вшановують пам’ять Тараса Шевченка, який є символом національної свободи, гордості та незалежності. Це видатний український поет, художник, громадський діяч, який зробив величезний внесок у розвиток української культури та національної свідомості.
2023 рік не став виключенням, у понеділок відбулася традиційна хода на Чернечу гору із вшануванням великого таланту і покладанням квітів до підніжжя пам’ятника славного Кобзаря. До дійства долучилася і Степанецька громада в особі сільського голови Олександра Яременка та представників виконавчого комітету Степанецької сільської ради.
За сучасних українських реалій творчість та погляди Тараса Григоровича актуальні як ніколи, все своє життя поет жадав того, до чого прагнемо всі ми сьогодні – життя у свободній та мирній Україні. Не забуваймо головного пророцтва українського генія: "Борітеся – поборете!" та щиро віримо, що воно здійсниться вже незабаром!
