Степанецька громада
Черкаська область, Черкаський район

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ

Дата: 09.11.2022 14:16
Кількість переглядів: 228

Фото без опису

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ І

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ІІ

 

В яких випадках працівники контролюючих органів мають право вимагати інформацію (довідку) про рух коштів на розрахункових рахунках у банках: у СГ та/або банківської установи?

Відповідно до абзаців першого – другого п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).

Згідно з абзацами першим – другим п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов’язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Окрім того, контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зі змінами та доповненнями та ПКУ, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду – інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб’єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).

Пунктом 57 розд. IV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зі змінами та доповненнями (далі – Положення), визначено, що інформація, яка міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Згідно з п. 62 розд. IV Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Враховуючи вищенаведене, під час проведення перевірки платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки, зокрема первинні документи (в т. ч. банківські виписки), регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів.

При цьому інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках платника податків контролюючі органи мають право безоплатно отримувати від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ лише на підставі рішення суду.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Як заповнюється повідомлення про надання інформації щодо КЕП за формою J(F)1391103?

Відповідно до абзацу першого п. 42.6 ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» без укладення відповідного договору.

Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац десятий п. 42.6 ст. 42 ПКУ).

Абзацом першим п. 2 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261) (далі – Порядок № 557), зокрема, визначено, що платник (автор) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись Порядком № 557.

Для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, платник (автор) повідомляє про таких осіб контролюючий орган, на обліку в якому перебуває платник (автор), шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого електронного підпису (далі – Повідомлення) в електронному вигляді за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 557 (п. 3 розд. ІІІ Порядку № 557).

Пунктом 4 розд. ІІІ Порядку № 557, передбачено, зокрема, що до Повідомлення вноситься інформація про підписувача (підписувачів), якому (яким) надається право підпису електронних документів.

Перша квитанція, що формується за результатами зазначеної в п. 7 розд. II Порядку № 557 автоматизованої перевірки Повідомлення, надсилається платнику (автору) протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі – протягом перших двох годин наступного операційного дня.
     Друга квитанція формується автоматично та є підтвердженням про прийняття або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі Повідомлення.

Повідомлення може бути направлено через: інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний кабінет» (далі – Електронний кабінет), програмне забезпечення «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності» або інше програмне забезпечення, яке використовує платник.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС. Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП).

Платник (автор) має право отримати кваліфіковану електронну довірчу послугу у будь-якого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (абзац третій п. 2 розд. ІІ Порядку № 557).

У розділі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету необхідно створити документ за формою J1391103 (для юридичних осіб) або F1391103 (для фізичних осіб).

При заповненні реквізитів Повідомлення, зокрема зазначається:

поточна дата та порядковий номер;

найменування (або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) для фізичних осіб) платника (автора);

код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності), номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті.

До табличної частини Повідомлення вноситься інформація:

прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) відповідальної особи, якій надається право підпису електронних документів;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності), номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті;

посада фізичної особи, якій делеговано право підпису електронних документів;

тип підпису: Директор/Бухгалтер/Підпис податкових накладних/Печатка/ Технологічний сертифікат/Уповноважена особа;

ініціали та прізвище керівника;

посада, ініціали та прізвище виконавця та контактний телефон.

При цьому у полі «Виконавець» при заповненні Повідомлення вказується особа, КЕП якої накладений на сформоване Повідомлення.

З метою недопущення помилок при заповненні повідомлення на панелі інструментів необхідно натиснути кнопку «Перевірка».

При відсутності помилок активується кнопка «Підписати».

На сформоване Повідомлення першими накладаються КЕП усіх осіб, включених до Повідомлення, у порядку черговості їх внесення до Повідомлення, після них – КЕП керівника і останньою – печатка (за наявності) (абзац перший п. 4 розд. ІІІ Порядку № 557).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Які активи не можуть бути об’єктами декларування зі збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування?

Відповідно до п. 5 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами декларування не можуть бути:

а) активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, крім кримінальних правопорушень або інших порушень законодавства, пов’язаних із:

ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

порушеннями у сфері валютного законодавства;

порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції в частині порушення, передбаченого п. 12 ст. 50 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» із змінами та доповненнями;

б) активи фізичної особи, які належать фізичній особі – резиденту, у тому числі самозайнятій особі, а також фізичним особам, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків (далі – Декларант), стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо таких активів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 212 прим. 1, а так само ст. 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), ст. 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III із змінами та доповненнями (далі – ККУ);

в) активи фізичної особи або юридичної особи, які належать Декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 209, 258 прим. 5 і 306, частинами першою і другою ст. 368 прим. 3, частинами першою і другою ст. 368 прим. 4, ст.ст. 368, 368 прим. 5, 369 і 369 прим. 2 ККУ, та/або які підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку, встановленому главою 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV із змінами та доповненнями;

г) кошти в національній та іноземній валютах, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації перебувають у готівковій формі;

ґ) активи декларанта, які обліковуються (знаходяться) на рахунках фінансових установ та/або розташовані (зареєстровані) на території країни, визнаної державою-агресором згідно із законом, чи мають джерела походження з такої країни.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Встановлення факту зберігання та реалізації  тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка

 

Працівниками Головного управління ДПС у Черкаській області в ході відпрацюваннямереж роздрібної торгівлі тютюновими виробами натериторії Черкаської  області встановлено факт зберігання та реалізації тютюнових виробівбез марок акцизного податку встановленого зразка.

В ході проведення перевірки встановлено, що суб’єкт господарської діяльності зберігав та реалізовував тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразка, що є порушенням вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями.

  За результатами здійсненої перевірки буде складено матеріали та застосовано фінансові (штрафні) санкції, передбачені чинним законодавством.

 Управління контролю за підакцизними товарами й надалі вживатиме відповідних заходів з метою протидії нелегальному обігу підакцизної групи товарів.

 

 

 

Що вважається безнадійним податковим боргом та як здійснюється його списання, в тому числі, у період дії воєнного стану в Україні?

Безнадійним податковим боргом є:

податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута;

податковий борг фізичної особи, яка визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

податковий борг померлої фізичної особи у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

податковий борг фізичної особи, яка понад 720 днів перебуває у розшуку;

податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 глави 9 розд. ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ);

податковий борг платника податків, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

податковий борг платника податків, щодо якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;

податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Також, безнадійним вважається борг, що залишився непогашеним після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством.

Списання безнадійного податкового боргу здійснюється за результатами розгляду документів, наданих платником податків, виключно головними управліннями ДПС в областях та м. Києві, міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (Центральним, Східним, Західним, Південним, Північним), в якому такий платник перебуває за основним/неосновним місцем обліку.

Списання безнадійного податкового боргу здійснюється територіальними податковими органами згідно з вимогами ст. 101 ПКУ та відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220.

Тимчасово, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та до закінчення воєнного стану, з 18 березня 2020 року податковими органами визнається безнадійним та списується податковий борг, строк давності (1095 днів) щодо якого минув до 17 березня 2020 року включно. Списання за іншими підставами здійснюється згідно з відповідними положеннями законодавства.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

  • податків Черкащини за 10 місяців 2022 року
  • бюджетів усіх рівнів сплачено  15,6 млрд гривень
  • зборів та платежів

 

Як повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Сергій Гришко, платниками Черкаської області за січень –жовтень 2022 року платниками Черкаської області до бюджетів усіх рівнів сплачено            15,6 млрд грн податків, зборів та платежів. У порівнянні з аналогічним періодом 2021 року до бюджетів спрямовано на 19,1 відс., або на 2,5 млрд грн податків більше.

До державного бюджету України сплачено 6,6 млрд  грн, що на 19,7 відс., або на 1,1 млрд грн більше у порівнянні з показником за відповідний період минулого року.

Місцеві бюджети Черкаської області отримали  9 млрд грн, що на 18,7 відс. або на 1,4 млрд грн більше ніж за січень-жовтень 2021 року.

Також перераховані і спрямовані на забезпечення пенсійного страхування та виконання державних соціальних виплат майже 8,5 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що на 54,5  відс. або на 3 млрд грн більше у порівнянні з показником за відповідний період 2021 року.

Сергій Гришко зазначив, що платники податків Черкащини сплачують податки, декларують  доходи та працюють незважаючи на воєнний стан, за що їм щира вдячність! Разом до Перемоги!

 

 

В яких випадках подається уточнююча одноразова (спеціальна) добровільна декларація?

Відповідно до п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі – Декларація) підлягає перевірці у спеціальному порядку.

Уточнююча Декларація подається декларантом:

у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки арифметичних та логічних помилок у відповідній Декларації, що не призвели до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (абзац другий п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ);

у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки відповідної Декларації арифметичної помилки, що призвела до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (абзац третій п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ);

у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки відповідної Декларації арифметичної помилки, що призвела до переплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (абзац четвертий п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 9 прим. 4розд. XX ПКУ);

після подання Декларації з урахуванням положень абзацу першого п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ та протягом періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант може одноразово скористатися правом додаткового розміщення коштів у національній та/або іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на спеціальному рахунку (абзац другий п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ).

При цьому, згідно з абзацом першим п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України до подання Декларації;

після завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування платник податків має право подати уточнюючий розрахунок до раніше поданої Декларації виключно у випадках, передбачених підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ (абзац перший п.п. 6.3 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ);

При цьому, в даному випадку уточнююча Декларація подається декларантом за умови подання ним звітної (нової звітної) Декларації до строку закінчення зазначеного декларування та отримання за результатами проведеної камеральної перевірки повідомлення.

Уточнююча Декларація подається протягом 20 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Які дії СГ перед початком використання ПРРО від ДПС для операційної системи iOS (Apple) та Web?

Державна податкова служба України (далі – ДПС) розробила нові версії програмного забезпечення (далі – ПЗ) програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) для операційної системи iOS (Apple) та Web, а також оновила версії для Windows та Android. Так, суб’єкти господарювання можуть безкоштовно завантажити відповідне ПЗ на вебпорталі ДПС.

Для використання ПРРО від ДПС суб’єкту господарювання потрібно:
     1. Завантажити та встановити ПЗ ПРРО відповідне операційній системі пристрою – з AppStore для iOS (версії 15 або новіше), з PlayMarket для Android (версії 8.1 або новіше), з вебпорталу ДПС для Windows (версії 7 SP1 або новіше). Для використання вебверсії перейти за посиланням: https://webrro.tax.gov.ua/account/login?ReturnUrl =/.

2. Переконатись, що суб’єктом господарювання подано через Електронний кабінет або Єдине вікно подання електронної звітності наступні форми:

– повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20–ОПП (ідентифікатор форми F1312004 для фізичних осіб – підприємців, J1312004 для юридичних осіб);

 – заява про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1–ПРРО (ідентифікатор форми F1316604 для фізичних осіб – підприємців, J1316604 для юридичних осіб);

– повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа про касира за формою № 5–ПРРО (ідентифікатор форми F1391802 для фізичних осіб – підприємців, J1391802 для юридичних осіб (далі – Повідомлення за ф. № 5–ПРРО));

3. Запустити застосунок та авторизуватися за допомогою КЕП, який було вказано в Повідомленні за ф. № 5–ПРРО.

ПРРО, яке надається Державною податковою службою на безоплатній основі має такі можливості:

– створення та реєстрація фіскальних чеків;

– легке додавання товарів та послуг у фіскальний чек;

– друк та відправка фіскальних чеків покупцям на пошту або у месенджери;

– відкриття/закриття зміни;

– службове внесення/службова видача;

– ведення довідників номенклатури;

– експорт/імпорт довідників номенклатури;

– продаж товарів/послуг, відсутніх в довіднику номенклатури;

– використання сканера штрих-кодів;

- використання різних форм розрахунку (готівкова/безготівкова/комбінована (готівка/картка));

– просте оформлення знижки на окремий товар або всю суму чека;

– оформлення повернення товарів та чеків повернення;

– формування та перегляд X-звіту;

– формування та перегляд Z-звіту;

– автоматичне або ручне закриття зміни та відправка Z-звіту.

Керівництво користувачів безкоштовного програмного рішення ДПС для версій WEB, Android, iOS та Windows розміщені за посиланням: Головна/БАНЕР/Програмні РРО/Керівництво користувача безкоштовного ПРРО (WEB, Android, iOS, Windows) (https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Як подаєтьсязаява про перехід на оподаткування

як резидентаДіяСіті – платникаподатку на особливихумовах?

 

 Відповідно до п. 141.10 ст. 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для переходу на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах або відмови від такого оподаткування юридична особа подає до контролюючого органу за своєю податковою адресою відповідну заяву.

Форма заяви, порядок її подання та розгляду контролюючим органом встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах подається засобами електронного зв’язку в електронній формі (у тому числі до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті у порядку, встановленому Законом України 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні») з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155) (п.п. 141.10.1 п. 141.10 ст. 141 ПКУ).

Згідно з п.п. 141.10.2 п. 141.10 ст. 141 ПКУ юридичні особи, які подали заяву про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті відповідно до п.п. 141.10.1 п. 141.10 ст. 141 ПКУ, вважаються резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому юридичну особу внесено до реєстру Дія Сіті.

Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може прийняти рішення про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах шляхом подання відповідної заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий резидент Дія Сіті вважається платником податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому до контролюючого органу подана відповідна заява. Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може здійснити перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах один раз протягом календарного року.

Юридична особа, яка внесена до реєстру Дія Сіті, але не подала заяву про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах, вважається резидентом Дія Сіті – платником податку на загальних підставах (п.п. 141.10.3 п. 141.10 ст. 141 ПКУ).

Підпунктом 141.10.4 п. 141.10 ст. 141 ПКУ визначено, що для відмови від оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах резидент Дія Сіті не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного року подає до контролюючого органу за своєю податковою адресою засобами електронного зв’язку заяву в електронній формі з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 2155.

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи може платник податку задекларуватибюджетне відшкодування, якщо з дня виникнення права на таке декларування минуло понад 1095 днів?

 

Поняття терміна «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України від 16 січня 2003№435-IV(далі - ЦКУ).

Відповідно до п. 1 ст. 256 ЦКУ під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починаєтьсязіспливомстрокувиконання(ст.261ЦКУ).

Таким чином, за зобов'язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникненнятакої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату

Отже, визначені главою 19 ЦКУ та п. 102.5 ст. 102 ПКУ терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено ст. 200 ПКУ, та показників податкової звітності з ПДВ.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного(податкового)періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми; розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ,такасума:

а)       враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу ;

б)       або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактичносплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються додержавного бюджету;

в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПКУ визначено, що платник податку, який має право на отримання

бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Таким чином, у разі заявления суми ПДВ до бюджетного відшкодування, платник податку має право враховувати у складі заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ залишок від'ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), у випадку коли суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.

 

 

 

Які доходи з метою подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються доходами з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори?

Пунктом 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

Доходи, підлягають в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями) у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів; доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; доходів страховиків – резидентів від страхування ризиків страхувальників – резидентів за межами України; інших доходів від діяльності; спадщини, подарунків, виграшів, призів; заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю; прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи).

Згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України, – будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Разом з тим, податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ (п. 36.1 ст. 36 ПКУ).

При цьому виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк, яка здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (пп. 38.1 та 38.2 ст. 38 ПКУ).

Враховуючи викладене, доходами з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори, з метою подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, вважаються доходи, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, однак згідно даних контролюючих органів повнота сплати податків і зборів з них не підтверджена.

Такими доходами можуть бути, але не виключно, заробітна плата (винагорода), отримана працівниками в «конвертах», іноземні доходи, доходи фізичної особи, отримані від здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності без державної реєстрації її як фізичної особи – підприємця, без взяття на податковий облік, або без одержання ліцензії, дозволу чи іншого дозвільного документа для провадження певних видів господарської діяльності, незадекларовані доходи у вигляді спадщини, подарунків, отримані не від фізичних осіб першого, другого ступеня споріднення, орендної плати, доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав тощо.

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

До якого органу ДПС подається податкова декларація екологічного податку?

 

Суб’єкт господарювання за здійснення на територіях (одного або декількох) населених пунктів, що входять до складу однієї територіальної громади, викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення відходів подає одну податкову декларацію екологічного податку (далі – декларація) до органу ДПС, який обслуговує територіальну громаду, до якої входить такий населений пункт.
Разом з декларацією подаються окремі Додатки 1,2,3 по кожному об’єктуоподаткування та окремий Додаток 1 щодо викидів двоокису вуглецю.

У рядку 3.1 рядка 3 «Код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ за місцем обліку платника» додатків 1 – 3 до декларації зазначається код населеного пункту – адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ, до якої входить населений пункт в якому знаходиться об’єкт оподаткування.

У рядку 3.2 рядка 3 «Код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ за місцем розміщення джерела забруднення» додатків 1  3 до декларації зазначається код КОАТУУ населеного пункту за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення,здійснення скидів у водні об’єкти, розміщення відходів відповідно.

Тобто, платники податків в декларації та Додатках до неї зазначають коди КОАТУУ з урахуванням розпоряджень Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад областей від 12 червня 2020 року №№ 707 – 730 та наказу Міністерства фінансів України від 10.12.2020 № 756 «Про внесення змін до довідника місцевих бюджетів». При цьому, у разі необхідності уточнення коду КОАТУУ платникам податків необхідно звертатися до органів ДПС, які обслуговують територіальні громади, до яких входять населені пункти, де розміщені (розташовані) об’єкти оподаткування(детальніше розділ VIII ПКУ, зокрема стаття 250).

 

 

Яким чином заповнюється заява про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів у разі реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, або анулювання реєстрації акцизних складів?

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ).

Пунктом 6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 (далі – Порядок № 408), встановлено, що реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі – Заява), форма якої затверджується Міністерством фінансів України.

На підставі Заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку - розпорядник акцизного складу подає Заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ.

Пунктом 11 Порядку № 408 визначено, що для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складівплатник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилаєтьсяконтролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.

Форма заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729.

При цьому, у разі реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, або анулювання реєстрації акцизних складів окремі графи розділів заяви заповнюються наступним чином:

у разі введення нових акцизних складів в експлуатацію:

- у розд. 2 «Дія та вид діяльності» (далі – Розділ 2) проставляються позначки «Реєстрація акцизного(них) складу(ів)» та щодо виду діяльності («Реалізація пального» або «Реалізація спирту етилового»);

- у розд. 5 «Відомості про акцизні склади» (далі – Розділ 5) зазначається інформація про наявні акцизні склади, що введені в експлуатацію після реєстрації особи платником податку;

- графи 7 - 11 (інформація про документ, що підтверджує право власності чи користування приміщенням та/або територією, що належить до акцизного складу) Розділу 5 заповнюються лише у разі подання заяви із позначкою «Реєстрація акцизного складу» з обраним видом діяльності «Реалізація пального» у Розділі 2;

у разі зміни відомостей про акцизні склади:

- у Розділі 2 проставляється позначка «Зміни відомостей про акцизний(і) склад(и)» та позначка щодо виду діяльності («Реалізація пального» або «Реалізація спирту етилового»);

- у Розділі 5 у графі 3 зазначається уніфікований номер акцизного складу, при цьому у разі зміни місцезнаходження акцизного складу у графі 6 зазначається його нове місцезнаходження;

- у разі анулювання реєстрації акцизних складів:

- у Розділі 2 проставляється позначка «Анулювання реєстрації акцизного(их) складу(ів)» та позначка щодо виду діяльності («Реалізація пального» або «Реалізація спирту етилового»);

- у Розділі 5 зазначається уніфікований номер акцизного складу (графа 3).

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

 

Яким чином заповнюється таблиця даних платника ПДВ, що подається у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН?

 

Відповідно до п. 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок) таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.      

Згідно з п. 13 Порядку у таблиці даних платника податку (далі - Таблиця) зазначаються:      

види економічної діяльності відповідно до КВЕД ДК 009:2010;     

коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України;      

коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП), що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.      

Одночасне заповнення граф щодо придбання (отримання) і постачання/надання товарів/послуг в одному рядку Таблиці не допускається.      

Коди послуг згідно з ДКПП у Таблиці мають містити від 5 (наприклад: 02.40) до 14 символів.      

Після подання Таблиці, надалі при складанні податкових накладних/розрахунків коригувань, коди товарів згідно з УКТ ЗЕД або коди послуг згідно з ДКПП мають вказуватися на рівні тих знаків (цифр), які зазначені в поданій Таблиці. Якщо в Таблиці коди будуть вказані на рівні4 перших цифр, а в податковій накладній/розрахунку коригування - на рівні12 цифр, то реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування може бути зупинена (наприклад, код «33.12» і код «33.12.24-00.00» не ідентичні і розуміються як різні коди).      

Отримання попередньої оплати за товари, постачання яких ще не відбулося, не позбавляє платника податку права навести у Таблиці інформацію щодо товарів відносно яких вона отримана.      

Згідно з п. 14 Порядку Таблиця подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.      

Платник податків має право подати Таблицю без наявності факту зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

 

 

 

 

Яка інформація зазначається у графі 4 розд. І додатка 1 (додатка 2) до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.11.2018 № 897) (далі – Декларація), передбачає заповнення додатка 1 (для об’єктів житлової нерухомості) та додатка 2 (для об’єктів нежитлової нерухомості), які є її невід’ємною частиною.

Згідно з приміткою 6 інформації до додатка 1 (додатка 2) у графі 4 «Реєстраційний номер» розд. І «Розрахунок податкового зобов’язання» додатка 1 (додатка 2) зазначається інформація про реєстраційні дані об’єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952), на кожний об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об’єкту.

Реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об’єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта (п. 1 ст. 15 Закону № 1952).

Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, об’єкти та суб’єктів таких прав/обтяжень та про осіб, що отримували інформацію з Державного реєстру прав, права та обов’язки суб’єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 із змінами та доповненнями.

Таким чином, у графі 4 «Реєстраційний номер» розд. І додатка 1 (додатка 2) до Декларації зазначається індивідуальний номер об’єкта нерухомого майна, який присвоюється при проведенні державної реєстрації права власності на нього. Інформацію про реєстраційний номер об’єкта нерухомості можна отримати у Державному реєстрі прав.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

В який термін ФОП, яка була платником ЄП та обрала сплату ЄП за ставкою 2 відс. доходу, у разі самостійного її переходу на сплату інших податків та зборів, подає заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з позначкою «Відмова»?

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 липня 2019 року № 308 (далі – Заява).

Пунктом 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Підпунктом 9.8 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу Заяву. При цьому до Заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:

з 01 квітня 2022 року – у разі подання Заяви до 1 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви – у разі подання Заяви починаючи з 01 квітня 2022 року.

Згідно з п.п. 9.9 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Таким чином, фізична особа – підприємець, яка була платником єдиного податку та обрала сплату єдиного податку за ставкою 2 відс. доходу, у разі самостійного її переходу на сплату інших податків та зборів, має подати протягом календарного місяця до його закінчення Заяву, в якій заповнює поля 1 – 4 та 5.5. При цьому в полі 5.5 «Відмова від спрощеної системи оподаткування» Заяви заповнюється дата (період) відмови від застосування спрощеної системи оподаткування та причини відмови від спрощеної системи оподаткування. Такий платник єдиного податку переходить на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування) з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому подано Заяву.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

Зміни для платників ПДВ

 

Головне управління ДПС у Черкаській області звертає увагу, що 14.10.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1154 «Про внесення змін до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Постанова № 1154).

Так, Постановою № 1154 внесено зміни до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 із змінами.

Зокрема п. 19 Порядку викладено в новій редакції.

Відповідно, комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, якщо:

стосовно платника ПДВ прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1 – 5 додатка 1;

до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.

Постанову № 1154 опубліковано в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» від 14.10.2022 № 221.

 

 


Фото без описуФото без описуФото без опису

Чи можуть ФОП – платники ЄП третьої групи, які використовують особливості оподаткування, надавати фінансову допомогу (поворотну або безповоротну)?

 

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розд. ХІV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Пунктом 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Зокрема, п.п. 9.3 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено види діяльності, здійснюючи які фізичні особи – підприємці не можуть обрати спрощену систему з особливостями оподаткування, визначеними п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансова допомога – фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога – це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Так, п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не встановлено обмежень для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку з особливостями оподаткування на період воєнного стану в Україні щодо надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної).

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування (зі ставкою 2 відс. доходу) можуть надавати фінансову допомогу (поворотну або безповоротну).

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Яка площа земельної ділянки є об’єктом оподаткування земельним податком для платників ЄП другої – третьої груп, які надають в оренду (найм), позичку частину земельної ділянки та/або нерухомого майна: вся площа земельної ділянки чи її частина, та/або площа всієї земельної ділянки під нерухомим майном чи площа земельної ділянки, розрахована пропорційно частині нерухомого майна, яке здається в оренду (найм), позичку?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об’єкти оподаткування земельним податком (п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ):

земельні ділянки, які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.1 п.п.  70.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.2 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (п.п. 270.1.1.3 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).

Разом з тим абзацом першим п. 284.3 ст. 284 ПКУ визначено, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно із частиною першою ст. 797 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями (далі – Цивільний кодекс), вказано, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Тобто, у платників єдиного податку другої – третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду (найм), позичку виникає обов’язок сплачувати земельний податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах.

Відповідно до частини першої ст. 795 Цивільного кодексу зазначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно із ст. 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Також, у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території ( абзац п’ятий п. 286.6 ст. 286 ПКУ).

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, згідно із п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Враховуючи зазначене, якщо платниками єдиного податку першої – третьої груп у договорі оренди (найму), позички не визначений розмір земельної ділянки або невраховані вимоги ст. 286 ПКУ, то вказані платники сплачують земельний податок за всю земельну ділянку.

Якщо у договорі оренди (найму), позички визначений розмір земельної ділянки, з урахуванням ст. 286 ПКУ, то вказані платники сплачують земельний податок лише за земельну ділянку яку передали в оренду (найм), позичку.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Які активи підлягають одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванню?

Відповідно до п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, але не виключно:

а) валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи;

б) нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості).

Для цілей цього підрозділу до нерухомого майна належать також об’єкти незавершеного будівництва, які:

не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, але майнові права на такі об’єкти належать декларанту на праві власності;

не прийняті в експлуатацію та розташовані на земельних ділянках, що належать декларанту на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або на праві довгострокової оренди або на праві суперфіцію;

в) рухоме майно, у тому числі:

транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми;

інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);

г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності;

ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;

д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов’язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;

е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

За якою ознакою доходу в додатку 4ДФ до Розрахунку відображаються суми допомоги по вагітності та пологах, виплачені жінкам – військовослужбовцям?

Умови призначення і виплати допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1751).
     Покриття витрат на виплату допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на такі цілі Збройним Силам та іншим військовим формуванням, Національній поліції, Адміністрації Держспецтрансслужби, Адміністрації Держспецзв’язку, Державній кримінально-виконавчій службі, Державній службі з надзвичайних ситуацій (абзац перший п. 8 Порядку № 1751).

Відповідно до абзацу першого п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім’ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону України від 17 січня 2019 року № 2671-VІІІ «Про соціальні послуги» із змінами та доповненнями.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями,сума допомоги по вагітності та пологах відображається у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу «128», як соціальні виплати з відповідних бюджетів.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Яким чином оподатковуються доходи, отримані ФО – резидентом у разі відчуження нею нерухомого (рухомого) майна ФО – резиденту за договором довічного утримання та одержання взамін такого відчуження матеріального забезпечення (грошової компенсації)?

 Статтею 744 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст. 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 ЦКУ.

Згідно з ст. 334 ЦКУ право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна або рухомого майна, що передається у власність другій стороні і для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.

Крім того, частиною першою ст. 749 ЦКУ передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені, зокрема, всі види матеріального забезпечення.

Відповідно до ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172 – 173 ПКУ (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерелом їх походження в Україні (п. 162.1 ст. 162 ПКУ).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого (рухомого) майна регулюється ст.ст. 172 – 173 ПКУ, пп. 172.8 та 173.8 яких встановлено, що для цілей ст.ст. 172 – 173 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого (рухомого) майна, або будь-яких інших аналогічних прав на об’єкти нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, подільний об’єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):

житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);

земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення;

земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним для цілей оподаткування, окремо не визначається.

Відповідно до абзацу першого п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину (абзац другий п. 172.1 ст. 172 ПКУ).

Дохід, отриманий платником податків від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно, майнові права отримано платником податку у спадщину (абзац третій п. 172.1 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому п. 172.2 ст. 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України (абзац п’ятий п. 172.1 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання такого об’єкта, майнових прав (абзац шостий п. 172.1 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку (далі – Єдина база), або не нижче ринкової вартості такого об’єкта, визначеної суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі (п. 172.3 ст. 172 ПКУ).

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни (п.п. «а» п. 172.5 ст. 172 ПКУ).

Згідно з п. 173.1 ст. 173 ПКУ дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5 відс., визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

При цьому, дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному вебпорталі цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до п. 173.2 ст. 173 ПКУ, як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу, може бути зменшений на вартість такого об’єкта рухомого майна, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування), відповідно до підрозд. 9 прим. 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Для цілей п. 173.4 ст. 173 ПКУ платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

Враховуючи викладене, якщо за договором довічного утримання відчужується (продається) нерухоме (рухоме) майно, то дохід фізичної особи – резидента (відчужувача) включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно з окремими положеннями ст.ст. 172-173 ПКУ і оподатковується за відповідною ставкою податку на доходи фізичних осіб (5 відс. або 18 відсотків).

Не оподатковується дохід відчужувача, отриманий за договором довічного утримання від відчуження майна, визначеного п. 172.1 ст. 172 ПКУ та абзацом першим п. 173.2 ст. 173 ПКУ.

У разі якщо за договором довічного утримання відчужувач отримує дохід у вигляді матеріального забезпечення (грошової компенсації), то такий дохід на підставі п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відчужувача та оподатковується за ставкою 18 відсотків.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи оподатковується ПДФО та військовим збором сума допомоги по вагітності та пологах, яка виплачується ФОП з Фонду соціального страхування України?

Згідно з частиною першою ст. 19 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 20 Закону № 1105 встановлено види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, зокрема, за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначено ст. 177 розд. ІV ПКУ та главою І розд. ХІV ПКУ.

Доходом фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий зазначеною особою виключно від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 177.6 ст. 177 ПКУ у разі якщо фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування отримує інші доходи, ніж від підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податків – фізичних осіб.

Також п.п. 4 п. 292.11 ст. 292 ПКУ передбачено, що до складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення, який виплачується фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування, не включається до доходу фізичної особи – підприємця, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податків – фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розд. ІV ПКУ, відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума допомоги по вагітності та пологах, сума страхових виплат, які отримує платник податку з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Підпунктом 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13 прим.1 ст. 170 ПКУ.

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем у вигляді суми допомоги по вагітності та пологах, яка виплачується з Фонду соціального страхування України, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи оподатковуються ПДВ операції з постачання брухту і відходів дорогоцінних металів, у тому числі, утворених при розбиранні та списанні основних фондів?

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

При цьому, тимчасово, до 01 січня 2027 року від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).

Переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема, операції з імпорту, тимчасово, до 01 січня 2027 року, звільняються від обкладення ПДВ затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 зі змінами і доповненнями (далі – Постанова № 15).

Перелік металів, які відносяться до поняття «дорогоцінні метали» визначено п. 1 ст. 1 Закону України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» із змінами та доповненнями, а саме: золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Оскільки Постановою № 15 визначено переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, до яких не належить брухт та відходи дорогоцінних металів, то при здійсненні операцій з постачання брухту і відходів дорогоцінних металів, у тому числі, утворених при розбиранні та списанні основних фондів, платник повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Особливості оподаткування земельним податком

для платників ЄП другої – третьої груп

 

Яка площа земельної ділянки є об’єктом оподаткування земельним податком для платників ЄП другої – третьої груп, які надають в оренду (найм), позичку частину земельної ділянки та/або нерухомого майна: вся площа земельної ділянки чи її частина, та/або площа всієї земельної ділянки під нерухомим майном чи площа земельної ділянки, розрахована пропорційно частині нерухомого майна, яке здається в оренду (найм), позичку?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

  Об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об’єкти оподаткування земельним податком (п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ):

  земельні ділянки, які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.1 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

  земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.2 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

  земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (п.п. 270.1.1.3 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).

  Разом з тим абзацом першим п. 284.3 ст. 284 ПКУ визначено, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

  Згідно із частиною першою ст. 797 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями (далі – Цивільний кодекс), вказано, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

  Тобто, у платників єдиного податку другої – третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду (найм), позичку виникає обов’язок сплачувати земельний податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах.

  Відповідно до частини першої ст. 795 Цивільного кодексу зазначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

  Згідно із ст. 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

  Також, у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

  За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території ( абзац п’ятий п. 286.6 ст. 286 ПКУ).

  Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, згідно із п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

  Враховуючи зазначене, якщо платниками єдиного податку першої – третьої груп у договорі оренди (найму), позички не визначений розмір земельної ділянки або невраховані вимоги ст. 286 ПКУ, то вказані платники сплачують земельний податок за всю земельну ділянку.

  Якщо у договорі оренди (найму), позички визначений розмір земельної ділянки, з урахуванням ст. 286 ПКУ, то вказані платники сплачують земельний податок лише за земельну ділянку яку передали в оренду (найм), позичку.

 

 

Яким чином та в який термін проводиться остаточний розрахунок єдиного внеску ФОП на загальній системі оподаткування, якщо сплата єдиного внеску відбувається поквартально, а термін подання Додатка ЄСВ 1 у складі податкової декларації про майновий стан і доходи – до 1 травня року, наступного за звітним?

 

Абзацом третім частини восьмої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зокрема, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п.п. 4 п. 2 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями, обчислення сум єдиного внеску фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування здійснюється на підставі даних річної Податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, що визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 розд. ІV ПКУ, згідно з яким чистим оподатковуваним доходом є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Відповідно до п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ, на підставі яких здійснюється заповнення Декларації.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в Декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Враховуючи викладене, суми єдиного внеску, сплачені фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховуються такими платниками при остаточному розрахунку за календарний рік згідно з даними зазначеними у Декларації та результатами перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

Згідно з положеннями п. 177.11 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці подають річну Декларацію в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464 – додаток «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток ЄСВ 1) у складі Декларації, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями.

Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ визначено, що податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подаються самозайнятими особами, в тому числі фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ.

Термін сплати зобов’язань, визначених фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування у Додатку ЄСВ 1 настає в день подання Додатка ЄСВ 1 у складі Декларації, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Декларації включно.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Яка дата вважається датою оформлення МД з метою визначення дати виникнення податкового зобов’язання з ПДВ у разі експорту товарів?

 

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).

Частиною першою ст. 248 МКУ визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною п’ятою ст. 255 МКУ митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Таким чином, з метою визначення згідно із п. 187.1 ст. 187 ПКУ дати виникнення податкового зобов’язання з ПДВ у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування – за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Чи застосовуються пільги у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за садовий та дачний будинки?

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ об’єкти житлової нерухомості – будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості (їх складові частини, які є самостійними об’єктами нерухомого майна), дачні та садові будинки.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Підпунктами «б» та «в» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зокрема: для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів; для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.

Порядок надання пільг встановлено п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Враховуючи вище зазначене, пільги у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються до садового та дачного будинків з урахуванням норм, визначених п. 266.4 ст. 266 ПКУ.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового

 

Встановлення факту зберігання та реалізації  тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка

 

Працівниками Головного управління ДПС у Черкаській області в ході відпрацювання мереж роздрібної торгівлі тютюновими виробами на території Черкаської  області встановлено факт зберігання та реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

В ході проведення перевірки встановлено, що суб’єкт господарської діяльності зберігав та реалізовував тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразка, що є порушенням вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями.

  За результатами здійсненої перевірки буде складено матеріали та застосовано фінансові (штрафні) санкції, передбачені чинним законодавством.

 Управління контролю за підакцизними товарами й надалі вживатиме відповідних заходів з метою протидії нелегальному обігу підакцизної групи товарів.

 

 

Який термін подання заяви за формою № 1-ПДВ платником ЄП

 у разі добровільної зміни ставки ЄП?

 

Відповідно до п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) у разі зміни ставки єдиного податку відповідно до п.п. «б» п.п. 4 п. 293.8 ст. 293 ПКУ реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ.

 

Чи має право платник податку на прибуток після подання останньої (ліквідаційної) Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – декларація) у разі самостійного виявлення помилок уточнити показники у раніше поданих деклараціях?

     

Згідно з п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є, зокрема, повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи (п.п. 67.1.1 п. 67.1 ст. 67 ПКУ).

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає, зокрема, податковим органам звітність за останній звітний період.

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПКУ).

При цьому п. 50.2 ст. 50 ПКУ визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Враховуючи зазначене, платник податку на прибуток, щодо якого з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань чи іншого джерела отримане повідомлення чи документальне підтвердження про прийняття рішення про припинення юридичної особи, іноземної компанії, тощо та який подав останню (ліквідаційну) Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств у разі самостійного виявлення помилок за минулі податкові (звітні) періоди має право уточнити показники у раніше поданих деклараціях лише до складання ліквідаційного балансу (передавального акта, розподільчого балансу) та до початку проведення документальної позапланової перевірки у зв’язку з припиненням платника податків.

 

Який порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання житла?

Відповідно до п.п. 197.1.14 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта житлової нерухомості, крім першого постачання таких об’єктів.

У цьому підпункті перше постачання житла (об’єкта житлової нерухомості) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об’єкта житлової нерухомості) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об’єкта житлової нерухомості) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об’єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

У цьому підпункті перше постачання неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта житлової нерухомості означає першу передачу спеціального майнового права на відповідний об’єкт покупцю за договором купівлі-продажу неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта житлової нерухомості (перший продаж) від замовника будівництва/девелопера будівництва, за яким зареєстровано спеціальне майнове право на відповідний об’єкт.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об’єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (об’єкт житлової нерухомості).

Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

Чи має право протягом поточного року ФОП – платник ЄП після самостійного повернення на групу платника ЄП (ставку ЄП), на якій вона перебувала до обрання ставки 2 відс. доходу, знову перейти на сплату ЄП за ставкою 2 відс.?

Відповідно до абзацу першого п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 липня 2019 року № 308 (далі – Заява).

Пунктом 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Підпунктом 9.8 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу Заяву. При цьому до Заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:

з 01 квітня 2022 року – у разі подання Заяви до 1 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви – у разі подання Заяви починаючи з 01 квітня 2022 року.

Згідно з п.п. 9.9 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку протягом поточного року після самостійного повернення на групу платника єдиного податку (ставку єдиного податку), на якій вона перебувала до обрання ставки 2 відс. доходу, має право знову перейти на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотка.

Слід зазначити, що, фізична особа – підприємець, яка у поточному році була платником єдиного податку (у т. ч. за ставкою 2 відс. доходу) та перейшла на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування), не може повернутися протягом цього року на спрощену систему оподаткування (у т. ч. за ставкою 2 відс.), оскільки вона вже скористалась своїм правом на застосування спрощеної системи оподаткування у поточному році.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Здійснення розрахункових операційу період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу під час воєнного стану

Відповідно до абзацу третього ст. 5 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) на період відсутності зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій (далі – ПРРО) та фіскальним сервером контролюючого органу проведення розрахункових операцій здійснюється в режимі офлайн, що може тривати не більше 36 годин, із створенням електронних розрахункових документів, яким присвоюються фіскальні номери із діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу.

Суб’єкт господарювання може використовувати фіскальні номери із діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, не більше 168 годин протягом календарного місяця (абзац четвертий ст. 5 Закону № 265).

Абзацом сьомим ст. 5 Закону № 265 визначено, що використання ПРРО у період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу без отриманого в контролюючому органі діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, забороняється.

Водночас, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Закону № 265, зокрема, розд. ІІ «Прикінцеві положення» доповнений новим п. 13.

Так, згідно з п. 13 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265 на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану або обставин непереборної сили:

проведення розрахункових операцій, що здійснюються в режимі офлайн та використання фіскальних номерів із діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, можуть здійснюватися з перевищенням строків, встановлених абзацами третім і четвертим ст. 5 Закону № 265;

зупинено дію абзацу сьомого ст. 5 Закону № 265.

 

До відома суб’єктів господарювання сфери роздрібної торгівлі!

Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує суб’єктам господарювання про визначений законодавством обов’язок забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), виключаючи суб’єктів малого підприємництва, які провадять діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у населених пунктах з чисельністю населення від 25 тис. осіб і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій.

Також повідомляємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» з 01.01.2023 року змінюються вимоги до порядку здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів.

Відтак з 2023 року торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім фізичних осіб –підприємців –платників єдиного податку першої групи, торговців, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції), повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари ( надані за послуги) включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

За порушення вищевказаних вимог законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

 

Чи може особа, яка не подала своєчасно Заяву на реєстрацію платником ПДВ, але при цьому підлягала обов’язковій реєстрації, самостійно сплатити до бюджету суму податку, нараховану до моменту її реєстрації як платника ПДВ?

 

Головне управління у Черкаській області роз’яснює, що згідно з п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

При цьому згідно з п.183.1 ст.183 ПКУ будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст.181 ПКУ (п.183.2 ст.183 ПКУ).

Пунктом 183.10 ст. 183 ПКУ передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ.

Отже, особа, яка не подала своєчасно заяву на реєстрацію платником ПДВ, але при цьому підлягала обов’язковій реєстрації, не має змоги самостійно сплатити до бюджету суму податку, нараховану до моменту її реєстрації як платника ПДВ.

 

Чи зобов’язані СГ – платники ЄП, не зареєстровані як платники ПДВ, сплачувати ПДВ та реєструватися платниками ПДВ при ввезенні (імпорті) товарів на митну територію України?

 

 Головне управління у Черкаській області інформує . Відповідно до п. 180.1 ст. 180 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно із п. 181.2 ст. 181 р. V ПКУ якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Тобто, суб’єкти господарювання – платники єдиного податку, не зареєстровані як платники ПДВ, повинні сплачувати ПДВ при ввезенні (імпорті) товарів на митну територію України під час митного оформлення таких товарів без реєстрації як платники такого податку.

 

 

Протягом якого терміну платник ПДВ може подати інформацію та копії документів, необхідних для розгляду питання виключення його з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості?

 

Подання інформації та копій документів, необхідних для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості передбачено п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Порядок № 1165).      

Згідно з абзацом 7 п. 6 Порядку №1165, комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання Інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.      

Відповідно до абзацу 9 п. 6 Порядку № 1165, інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв’язку з урахуванням вимог Законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261).      

Порядком №1165 не визначено термін, в який платник може подати інформацію та копії документів, необхідних для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.     

В абзаці 17 п. 6 Порядку №1165 зазначено, що за результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).      

Отже, подання інформації та копій документів, необхідних для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, є доцільним у разі наявності діючого рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника ПДВ (у тому числі прийнятого комісією регіонального рівня за результатами розгляду інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку). Інформація про прийняте комісією регіонального рівня рішення доступна платнику податку в електронному кабінеті платника.

 

 

 

 

Що означають терміни РРО та електронний контрольно-касовий апарат?

 Відповідно до абзацу п’ятого ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До РРО належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Електронний контрольно-касовий апарат – РРО, який додатково забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів. У Законі № 265 до електронних контрольно-касових апаратів відносяться також торговельні автомати або інше подібне устаткування, що призначене для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцю чека, іншого звітного документа за готівкові кошти чи їх замінники – жетони, картки платіжних систем або інші замінники грошей, без участі фізичної особи, яка контролює здійснення оплати таких товарів (послуг) (абзац сьомий ст. 2 Закону № 265).

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Чи включається до доходу ФОП на загальній системі оподаткування суми доходу у вигляді бюджетного вітчизняного або міжнародного гранту, отриманого на розвиток підприємницької діяльності?

Відповідно до п.п. 14.1.277 1 п. 14.1 ст. 14 розд. I Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), бюджетний грант - це цільова допомога у вигляді коштів або майна, що надаються на безоплатній і безповоротній основі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги для реалізації проекту або програми у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах у порядку, встановленому законом. Перелік надавачів бюджетних грантів визначає Кабінет Міністрів України.

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування визначено ст. 177 розд. ІV ПКУ.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до п.п. 177.3.2 п. 177.3 ст. 177 ПКУ не включаються до доходу фізичної особи – підприємця суми доходу у вигляді бюджетного гранту.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем у вигляді такого гранту, здійснюється у порядку, визначеному п. 170.7 прим. 1 ст. 170 ПКУ.

Враховуючи викладене, оскільки дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування, у вигляді бюджетного або міжнародного гранду не пов’язаний з результатом від здійснення господарської діяльності таким підприємцем, тобто не включається до його доходу, то сума зазначеного доходу оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.

 

Чи враховує ФОП – платник ЄП до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах, працівників, яких залучає до виконання робіт по цивільно-правових договорах (договорах підряду)?

 

Головне управління у Черкаській області повідомляє , що відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) однією з умов застосування спрощеної системи оподаткування для фізичної особи – підприємець є:

для платників єдиного податку першої групи – не використання праці найманих осіб;

для платників єдиного податку другої групи – не використання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

для платників єдиного податку третьої групи – не використання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;

для платників єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарські товаровиробники) – не використання праці найманих осіб. Членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ зі змінами та доповненнями.

У разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такі платники єдиного податку зобов’язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, перейти на сплату інших податків і зборів (п.п. 6 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Статтею 46 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці.
Договори з громадянами на використання їх праці укладаються за трудовими або цивільно-правовими договорами.

Згідно з абзацом першим ст. 21 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII зі змінами та доповненнями трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) – це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша ст. 837 ЦКУ).

Тобто за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.

Враховуючи зазначене, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, то такий платник єдиного податку враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах.

 Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах.

 

 

Чи необхідно банку або ФОП вести касову книгу

та встановлювати ліміт каси?

 

Відповідно до п. 14 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 148) установа/підприємство, що здійснює операції з готівкою в національній валюті, ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) установлює, виходячи з потреби прискорення обігу готівки та своєчасного її надходження до кас банків.

Вимоги п. 14 розд. II Положення № 148 поширюються на небанківських надавачів платіжних послуг.

Банкам і фізичним особам – підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Пунктом 39 розд. ІV Положення № 148 визначено, що відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або розрахункових книжок та веденням книг обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи – підприємці касової книги не ведуть.

            За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Що є адресою господарської одиниці?

Згідно з розд. 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 №220/28350, адреса господарської одиниці – адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею.

За інформацієюзагальнодоступногоінформаційно-довідкового ресурсу.

 

Щодо яких активів не здійснюються нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування?

Згідно з п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, становлять:

1) активи (крім визначених підпунктами 2 і 3 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ), сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування (тобто, станом на 31 серпня 2022 року). У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України (далі – НБУ)/облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ на дату подання декларантом Декларації;

2) нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування належало фізичній особі на праві власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності), що підтверджується даними відповідних державних реєстрів, в обсязі:

а) об’єкти житлової нерухомості:

квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 кв.м, або майнові права, що підтверджені відповідними документами, на таку квартиру або квартири у багатоквартирному житловому будинку незавершеного будівництва;

житловий будинок/житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;

б) об’єкти нежитлової нерухомості – нежитлові будинки некомерційного призначення та/або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 кв.м;

в) земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями (далі – ЗКУ).

Відповідно до ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

- для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

- для ведення садівництва – не більше 0,12 га;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;

- для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га;

3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менше як 3 тис. куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 400 тис. грн., мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см., літака, гелікоптера, яхти, катера), право власності на який було зареєстровано відповідно до законодавства України станом на дату завершення періоду Декларування.

Щодо активів фізичної особи, визначених п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не здійснюються нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

Які товари є сільськогосподарською продукцією?

Відповідно до п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) – це продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 – 24 Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Враховуючи викладене, до сільськогосподарської продукції відносяться наступні товари:

- живі тварини; продукти тваринного походження, зазначені у групах 01 – 05 УКТ ЗЕД;

- продукти рослинного походження, зазначені у групах 06 – 14 УКТ ЗЕД;

- жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження, зазначені у групі 15 УКТ ЗЕД;

- готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники, зазначені у групах 16 – 24 УКТ ЗЕД.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

Яку суму коштів повинна задекларувати ФО, яка має у власності 405 тис. грн. та виявила бажання скористатись правом на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, (повністю усю суму коштів чи тільки їх частину?

Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

При цьому об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), зокрема валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи (п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Водночас, згідно з п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України (далі – спеціальний рахунок) до Декларації.

Декларант з метою забезпечення виконання положень п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ звертається до банку для відкриття спеціального рахунку. Порядок відкриття, закриття, зарахування коштів на спеціальний рахунок і здійснення контролю за операціями за таким рахунком встановлюються Національним банком України.

Разом з тим, п.п. 1 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання Декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, становлять активи, крім визначених підпунктами 2 і 3 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування. У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України/облікової ціни банківських металів, розрахованої Національним банком України на дату подання декларантом Декларації.

Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа має у власності 405 тис. грн. та виявила бажання скористатися правом на подання Декларації, то така особа приймає самостійне рішення щодо суми, яка буде зазначена у вказаній Декларації, а саме повністю уся сума 405 тис. грн. або тільки частина цих коштів. При цьому нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування здійснюється у загальному порядку з суми, яка буде вказана у Декларації.

Крім того, у разі прийняття рішення фізичною особою щодо не подання Декларації, то джерела одержання (набуття) коштів вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, якщо сумарна вартість їх не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування.

За інформацією загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь