ЗНОВ ТЯЖКА ВТРАТА В СТЕПАНЕЦЬКІЙ ГРОМАДІ
Війна ніяк не насититься кровавими жертвами, ворог забирає цвіт нашої нації, розлучає з найближчими людьми…
Сьогодні жителі Степанецької громади зібрались в селі Таганча, щоб вшанувати пам'ять нашого Героя ФУРСІКА ВОЛОДИМИРА МИКОЛАЙОВИЧА.
18 жовтня 2022 року в останню дорогу проводжали захисника України. Односельці на колінах, приспущені державні прапори з чорною стрічкою обабіч дороги, якою йшов в останню дорогу Герой, живі квіти, що встеляли шлях багатолюдної жалобної процесії - так громада вшановувала воїна, що віддав життя за Україну.
Володимир Миколайович Фурсік народився 27 серпня 1988 року в с. Безпальче, Драбівського району, Черкаської області в багатодітній родині. Крім нього в сім'ї виховувалось ще п’ятеро дітей – чотири сестри і брат. Володимир був найменшим. З раннього дитинства хлопець був привченим до любої роботи, але найбільше йому подобалась техніка, тому здобув професію тракториста.
До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир працював у сільськогосподарських підприємствах та вирощував хліб.
В 2013 році разом з дружиною та сином переїхав в село Таганча, працював трактористом у ФГ «Софія-Л» та СТОВ ім. Петровського. З 2021 року працював СТОВ «Степанці». У роботі завжди був старанним та відповідальним. Колеги цінували його як хорошого товариша, з гарячим серцем та щедрою душею. Він завжди був готовий прийти на допомогу тому, хто її потребував.
У червні 2022 року Володимир добровольцем пішов на службу до ЗСУ. Після спеціальної підготовки був направлений на передові рубежі лінії зіткнення у Харківській області.
Володимир Фурсік пройшов не один бій, загинув 13 жовтня як справжній воїн, у бою, віддавши життя за нашу Україну, за рідну Черкащину, за нас з вами!
У загиблого лишилися дружина, син, батько, мати, брат та чотири сестри. Вся громада глибоко сумує з приводу непоправної втрати, низько схиляє голови у скорботі.
Зі словами співчуття та підтримки до присутніх звернувся сільський голова Олександр Яременко. Хоча важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини. Нехай душа нашого воїна знайде вічний спокій і омріяний мир, а ми збережемо пам'ять про нього та передамо її наступним поколінням.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях, у споминах рідних та друзів. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну.
Слава Україні! Героям Слава!
