МЕНТАЛІЗАЦІЯ, АБО ЗДАТНІСТЬ ЛЮДИНИ БАЧИТИ СВІТ ОЧИМА ІНШОГО
Що таке менталізація?
У 1978 році співробітники Пенсільванського університету Девід Прімек і Гай Вудрафф під час вивчення поведінки шимпанзе виявили, що примати можуть прогнозувати поведінку одне одного.
Спостерігаючи за діями особини, вони можуть припускати, що та має на меті, або іншими словами, про що саме вона мислить.
На підставі цього дослідження висунули гіпотезу, що вищі ссавці можуть мати «модель психічного», тобто для пояснення поведінки здатні приписувати собі та іншим психічні стани. У людей така здатність отримала назву «менталізація».
Коли людина менталізує, вона передсвідомо уявляє, які психічні стани можуть визначати поведінку людини, зокрема її потреби, бажання, почуття, переконання, цілі, наміри тощо.
Менталізація потребує уяви, оскільки ми ніколи не знаємо напевно, що в іншого «в голові», але уявляємо, про що може думати або переживати інший.
Як це — не могти менталізувати?
Найкраще зрозуміти, як працює менталізація, нам дозволяє розлад, який супроводжується нездатністю до менталізації, а саме — аутизм.
Саме відсутність в осіб з розладами аутизму здатності до менталізації пояснює, чому вони не брешуть і не розуміють, коли інші говорять їм неправду.
Окрім цього, вони не розуміють, навіщо дотримуватися правил ввічливості та певної делікатності в розмові з іншими людьми.
Як зауважує нейробіолог Ерік Кандель, у людей із розладами аутизму існують проблеми і з розпізнаванням виразу облич. Коли вони дивляться на іншу людину, то не дивляться в очі й, як правило, фіксують погляд на ділянці рота. Натомість люди, які не мають цього розладу, чинять навпаки: дивляться переважно в очі, оскільки спрямованість погляду дає важливу інформацію про бажання, наміри та інші психічні стани співрозмовника.
Окрім аутизму, було виявлено, що дефіцит менталізації спостерігається і при інших проблемах психічного здоров’я. Проблеми менталізації описані у випадках психотичних розладів, клінічної депресії, посттравматичного стресового розладу, тривожних розладів, розладів харчової поведінки, межовому та антисоціальному розладах особистості.
Продовження у наступних публікаціях
Христина Турецька,
психолог, кандидат психологічних наук.
