A A A K K K
для людей із порушенням зору
Степанецька громада
Черкаська область, Черкаський район

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ

Дата: 18.10.2021 10:04
Кількість переглядів: 102

Інформація з питань подання одноразової (спеціальної)

добровільної декларації

 

21 липня 2021 року набрав чинності Закон України від 15 червня 2021 року №1539-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету».

Декларування проводиться з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року.

Одноразова (спеціальна) декларація подається безпосередньо декларантом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі.

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що консультації з питань подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації можна отримати у фахових спеціалістів Головного управління ДПС у Черкаській області за напрямками роботи за телефонами:

 

Гребенюк

Юлія Володимирівна

Завідувач сектору адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб, розгляду звернень платників податків управління податкового адміністрування фізичних осіб

(0472) 33-91-17

Калюжна Тетяна Петрівна

Заступник начальника управління-начальник відділу обліку платежів та зведеної звітності управління електронних сервісів

(0472) 33-91-10

Ціон

Павло Анатолійович

Начальник відділ розгляду звернень державних органів, електронних сервісів та електронного документообігу, організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління електронних сервісів

(0472) 33-91-54

Несіна

Тетяна Костянтинівна

Головний державний інспектор сектор інформаційної взаємодії

(0472) 33-91-34

Сватуха

Лариса Михайлівна

Головний державний інспектор відділ супроводження інформаційних систем управління електронних сервісів

(0472) 33-91-31

 

Електронна скринька для листування: сk.official@tax.gov.ua.

 

Також повідомляємо, що на вебпорталі ДПС ведеться рубрика запитання-відповіді щодо одноразового добровільного декларування, яка знаходиться за посиланням:

https://tax.gov.ua/baneryi/odnorazove-dobrovilne-deklaruvannya/rozyasnennya-dlya-platnikiv/zapitannya-vidpovidi/.

 

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виробничі будівлі, що використовуються як адміністративно-побутові, для конторських та адміністративних цілей (офісні)?

        

         Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

         Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

         База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

         База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

         Згідно з п.п. 14.1.129 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

         Підпунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначено перелік об’єктів нерухомості, які не є об’єктом оподаткування, до яких входять будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

         Згідно з Класифікатором до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас «Будівлі промисловості» (код 1251), який включає будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств тощо.

         До групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств.

         Тобто адміністративно-побутові (офісні) приміщення не підпадають під дію п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

         Враховуючи зазначене, будівлі що використовуються як адміністративно-побутові, для конторських та адміністративних цілей (офісні), в тому числі для промислових підприємств, є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з врахуванням рішень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
     Водночас, визначення належності об’єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості згідно з Класифікатором, ведення якого здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України.

 

 

 

Чи сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період до дати оформлення прав власності (користування) спадкоємцями, у разі смерті фізичної особи – власника об’єкта нерухомості?

 

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПКУ).

Водночас згідно з п.п. 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ визначено, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
     Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Згідно з п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПКУ органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
     У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

Враховуючи зазначене, у разі смерті фізичної особи - власника об’єкта нерухомості, податковий обов’язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, припиняється з початку місяця в якому наступила смерть власника.

При цьому, спадкоємці фізичної особи, які у загальновстановленому порядку набули право власності на об’єкт нерухомого майна після смерті фізичної особи - попереднього власника, з місяця виникнення права власності на такий об’єкт сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

 

Хто може скористатися одноразовим (спеціальним)  добровільним декларуванням?

 

 Скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть такі категорії декларантів:

фізичні особи – резиденти (у тому числі самозайняті особи);

фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об'єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об'єкти декларування, і які відповідно до цього Кодексу є чи були платниками податків. Тут маються на увазі податки, які підлягають сплаті фізичною особою особисто чи через податкового агента із зазначених доходів.

Нагадаємо, що визначення фізичної особи як «резидента» для цілей Кодексу регулює підпункт 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, який передбачає застосування наступного алгоритму аналізу із 7-ми послідовних кроків:

1) Фізична особа визнається резидентом, якщо має місце проживання в Україні. За загальним правилом – це є основною, достатньою умовою.

2) У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

3) Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

4) Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні кроки алгоритму (з 1-го по 3-й), фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

5) Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.

6) Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення для кроків з 1-го по 4-й цього алгоритму, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

7) Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

 

 

За якою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту та які операції з вивезення звільняються від оподаткування ПДВ?

     Відповідно до п.п. «а» п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.

     Пунктом 195.2 ст. 195 ПКУ передбачено, що у разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення розд. V ПКУ, до операцій з експорту таких товарів застосовується нульова ставка.

     Зокрема, звільнені від оподаткування ПДВ операції визначені ст. 197 ПКУ.

     При цьому до деяких операцій з експорту товарів не застосовується нульова ставка, зокрема:

до операцій з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до п. 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та п. 5 частини першої ст. 86 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ (п. 206.5 ст. 206 ПКУ);

операції з вивезення культурних цінностей у митному режимі експорту (п. 210.7 ст. 210 ПКУ).

Тимчасово до 1 січня 2022 року від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).

 

 

Увага! Від імені керівництва податкової телефонують шахраї!

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє про випадки шахрайства з боку невстановлених осіб, які представляються посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області або довіреними особами таких посадовців.

Злочинці телефонують та надсилають повідомлення через месенджери до керівників суб’єктів господарської діяльності області, здійснюючи психологічний тиск на підприємців, з метою незаконно заволодіти грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо). Зазначені особи пропонують перераховувати грошові кошти на карткові рахунки різних банківських установ України.

Особливо активізувались шахраї на території міста Сміла та прилеглих до нього районів Черкаської області.

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що посадові особи органів ДПС діють виключно в межах повноважень та не можуть звертатися до платників з подібними проханнями.

Шановні платники! Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!

У разі виявлення фактів шахрайських дій з боку невідомих осіб, намагайтесь зібрати всю можливу інформацію (прізвища, імя, номери телефонів, номери карткових рахунків тощо).

Якщо ви постраждали від дій аферистів або маєте інформацію про подібні випадки, просимо негайно повідомляти про це підрозділи Національної поліції у Черкаській області за номером телефону – 102, або Головне управління ДПС у Черкаській області будь-яким зручним способом:

- з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

- на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області ck.official@tax.gov.ua;

- засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

- на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції  ck.szvk@tax.gov.ua;

- у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.

 

 

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування:

Хто не може бути декларантом?

 

 До осіб, які не можуть бути декларантами у одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванні, належать:

особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування; особи, по відношенню до яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції»;

особи, які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади).

Нагадаємо, що перелік законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції, включає, серед іншого, такі законодавчі акти:

 Закон України від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією» (втратив чинність);

Закон України від 11 червня 2009 року № 1506-VI «Про засади запобігання та протидії корупції» (втратив чинність); 

Закон України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (втратив чинність);

Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (чинний).

Таким чином особи, які починаючи з 1 січня 2005 року подавали або мають подавати «антикорупційні» декларації відповідно до зазначених законів не можуть скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням, передбаченим підрозділом 9-4 розділу ХХ Кодексу.

Втім, це обмеження не зачіпає осіб, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади. Такі особи можуть подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію і за умови дотримання інших вимог, визначених підрозділом 9-4 розділу ХХ Кодексу, розраховувати на державні гарантії та звільнення від відповідальності передбачені цим підрозділом.

 

Отримання послуг від нерезидента, незареєстрованого платником ПДВ.

Чи можливе бюджетне відшкодування ПДВ?

 

До 01 січня 2015 року п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) передбачав бюджетне відшкодування частини від’ємного значення в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України в сумі, яка дорівнювала сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, п. 200.4 ст. 200 ПКУ було викладено в новій редакції, якою не передбачено бюджетного відшкодування за такої обставини.

Чинною редакцією п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ визначено, що сума від’ємного значення, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим.1.3 ст. 200 прим.1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Виходячи з норм п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ платник податку не може задекларувати до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями із отримання послуг від нерезидента, незареєстрованого як платник ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України, оскільки такі суми не сплачуються ні постачальнику послуг, ні до Державного бюджету України.

 

Що гарантує добровільне декларування і сплата збору?

 

По-перше, контролюючі органи не будуть перевіряти джерела отримання декларантом доходів, за рахунок яких було одержано/набуто задекларовані активи.

По-друге, декларант звільняється від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства та від обов’язку нарахування та сплати податків і зборів щодо доходів, за рахунок яких отримано задеклароване майно.

         По-третє, до декларанта не можуть вживатися заходи забезпечення кримінального провадження та застосовуватися запобіжні заходи і вчинятися слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні у зв’язку з придбанням, створення, одержанням, використанням задекларованих активів.

По-четверте, декларант не притягується до адміністративної відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства,    якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням/створенням/одержанням/використанням задекларованих активів.

 

Послідовність дій, яка має бути здійснена СГ для реєстрації ПРРО

 Суб’єкт господарювання, який має намір зареєструвати програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО), повинен перебувати на обліку в контролюючому органі. Також на обліку має перебувати його господарська одиниця, де буде використовуватись ПРРО, про яку суб’єкт господарювання повідомляє контролюючий орган відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями.

Реєстрація ПРРО здійснюється на підставі Заяви про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (J/F 1316602), що подається у електронній формі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків через Електронний кабінет (портальне рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (АРІ)) або засобами телекомунікацій.

Після включення ПРРО до реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій такий ПРРО може використовуватись суб’єктом господарювання.

Про сертифікати електронних підписів та/або печаток, що будуть використовуватись для ПРРО, суб’єкт господарювання повідомляє згідно з Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261).

 

 

Чи має право платник податку – ФО подати нову податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) для реалізації свого права на податкову знижку, якщо виявлені (уточнені) документально підтверджені суми, що не були враховані у поданій Декларації?

  Відповідно до п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).       Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
     
    Отже, якщо платником податку – фізичною особою виявлені документально підтверджені суми, що не були враховані у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи, для реалізації права на податкову знижку, то він може подати Декларацію з типом «Нова звітна» до 31 грудня включно наступного за звітним податкового року, оскільки право на податкову знижку надається лише за наслідками звітного податкового року.

 

 

До якого контролюючого органу необхідно звертатись ФО власникам декількох об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості,

розміщених в різних населених пунктах, для проведення звірки даних?


          Відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

           розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

           права на користування пільгою із сплати податку;

           розміру ставки податку;

           нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
          Згідно з абзацом другим п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПКУ у разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об’єкт оподаткування.

Крім того, фізичні особи, з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають можливість переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в меню «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

 

Термін подачі повідомлення за ф. № 20-ОПП

 

В які терміни подається повідомлення за ф. № 20-ОПП та з якої дати визначається 10-денний строк для подання повідомлення: з дати державної реєстрації (взяття на облік) ЮО, ФОП або ФО, яка здійснює незалежну професійну діяльність, чи дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди (тощо) або іншої дати?

 

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (далі – об’єкти оподаткування), є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Відповідно до положень ПКУ процедури обліку об’єктів оподаткування, визначені розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Згідно з п. 8.4 розд. VIII Порядку № 1588 повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – повідомлення за ф. № 20-ОПП), форма якого наведена у додатку 10 до Порядку № 1588, подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
         У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за ф. № 20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи у паперовому вигляді. У такому випадку розд. 3 повідомлення за ф. № 20-ОПП заповнюється з урахуванням такого: у графі 6 зазначається цифровий код країни місцезнаходження підрозділу, відповідно до Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, що затверджений наказом Державної служби статистики України 08.01.2020 № 32, у графі 8 – повне місцезнаходження в країні за межами України, графа 7 не заповнюється.
         Платники податків можуть подати повідомлення за ф. № 20-ОПП засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
         Початком перебігу 10-денного строку є дата набуття права платником щодо об’єкту оподаткування відповідно до правовстановлюючих документів чи документів, що підтверджують право користування, розпорядження об’єктом оподаткування.

 

Зняття з обліку в контролюючих органах юридичних осіб

 

При проведенні заходів податкового контролю, пов’язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (п. 11.6 розд. XI Порядку № 1588).

          Після завершення розрахунків з кредиторами, до зняття з реєстрації в контролюючому органі та скасування реєстрації юридичної особи, враховуючи норми ст. 111 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями, юридична особа, в особі ліквідатора, є платником тих податків та зборів, щодо яких виникає об’єкт оподаткування. При цьому ліквідатор повинен подати податкову декларацію до контролюючого органу за основним місцем обліку або за неосновним місцем обліку за звітний період, на який припадає дата такої ліквідації (у тому числі якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду).

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя ст. 13 розд. IV Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні із змінами і доповненнями»).

          Оскільки платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку, то у разі їх закриття платник податків подає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, який закрито, протягом 10 робочих днів після закриття.

Якщо контролюючим органом до ЄДР передано відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів, то після погашення заборгованості зі сплати податків і зборів контролюючий орган передає до ЄДР відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.

 

 

Чи звільняються від сплати ЄВ ФОП у зв’язку із призовом на строкову військову службу?

 

Правові та організаційні засади забезпечення збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), умови, порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної з веденням обліку, умовами та порядком нарахування та сплати ЄВ. Дія інших нормативно – правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є фізичні особи – підприємці, в тому числі фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄВ нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 ЄВ для фізичних осіб – підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, то він має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники ЄВ, зазначені, зокрема, у п. 4 частини першої ст. 4 Закону       № 2464, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник ЄВ зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ.
     
    Таким чином, фізичні особи – підприємці, призвані на строкову військову службу, сплачують ЄВ на загальних підставах, визначених ст. 7 Закону № 2464.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь