ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ
Алгоритм дій у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки ФО – платника податків (заява за ф. № 5ДР)
У разі зміни даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи – платника податків (прізвища, місця реєстрації тощо) фізичній особі:
1. Необхідно подати заяву за ф. № 5ДР (додаток 12 до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822):
– до податкового органу за місцем реєстрації фізичної особи;
– до будь-якого податкового органу якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання.
Для заповнення Заяви за ф. № 5ДР використовуються дані паспорта та інших документів, які підтверджують зміни таких даних.
Якщо в паспорті відсутня інформація про реєстрацію місця проживання/перебування особи або така інформація внесена до безконтактного електронного носія - необхідно пред’явити документ (довідку) про реєстрацію місця проживання/перебування.
2. Термін внесення змін до облікових даних платника податків та виготовлення реєстраційного номеру облікової картки платника податків:
– до 3-х робочих днів – у разі звернення до податкового органу за місцем проживання;
– до 5-ти робочих днів – у разі звернення до будь-якого податкового органу.
3. Картка платника податків, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків видається за умови пред’явлення податковому органу, до якого подавалась Заява за ф. № 5ДР, паспорта з відміткою про місце реєстрації та, у разі необхідності, документа (довідки) про реєстрацію місця проживання/перебування.
Перехід ФОП на загальну систему оподаткування
ФОП перейшов з ІІ групи єдиного податку на загальну систему оподаткування з 1 липня 2021 року. Які звіти потрібно подати та в які терміни? Якщо ФОП не отримує доходу, чи потрібно сплачувати ЄСВ?
Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється в порядку, визначеному пп. 298.2.1-298.2.3 ПКУ.
Згідно з пп. 177.5 ПКУ, звітним періодом для ФОП є календарний рік.
При переході з ЄП на ЗСО потрібно подати дві декларації.
Першу - за період перебування на спрощеній системі оподаткування. Подається декларація платника єдиного податку - фізичної особи підприємця разом з Додатком 1, який є невід’ємною частиною декларації. Для цього ФОП, який переходить на загальну систему оподаткування повинен поставити відмітку "Х" у рядку 8.2, а в Додатку 1 у рядку 5 ставиться відмітка "Х" у графі "Перехід на сплату інших податків і зборів". При цьому такі платники одночасно проставляють позначку у розділі 8 - період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Другу - за період роботи на ЗСО після переходу потрібно подавати декларацію про доходи (об’єднану із звітом з єдиного внеску). Декларація подається раз на рік (пп. 177.5.2 ПКУ). Строк подання декларації підприємцем, який перебуває на ЗСО становить 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 ПКУ), тобто до 09.02.2022 р. Такі ж строки подання декларації становлять і для підприємців, які перейшли зі спрощеної на загальну систему оподаткування.
ФОП на загальній системі оподаткування з 1 січня 2021 року передбачено обов'язкову сплату ЄСВ у розмірі не менше ніж мінімальний лише за місяці, у яких отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Крім того, згідно зі ст. 297 ПКУ, на ЗСО підприємець стає платником усіх обов'язкових платежів, від яких був звільнений перебуваючи на ЄП. Такі податки потрібно буде сплачувати за наявності відповідних об'єктів оподаткування.
Тобто, ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, зможуть не сплачувати за себе ЄСВ в разі відсутності доходу (прибутку). Якщо ФОПом не буде отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, він матиме право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС через Електронний кабінет
Згідно з п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, проведення звірки розрахунків платників податків з державним та місцевими бюджетами, а також одержання документа, що підтверджує стан розрахунків, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з Електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику створити та надіслати до відповідного органу ДПС запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетами та цільовими фондами за даними органів ДПС (далі – Запит) за формою «F/J1300204».
Верхня панель навігації у вікні «Заяви, запити для отримання інформації» дозволяє встановити відповідний період та обмежити перелік документів за типом «J(F)13 Запити». Зі списку документів обирається Запит (F/J1300204) натисканням лівої клавіші миші. В наступному вікні в полях «Регіон» та «Район» обирається відповідний територіальний орган ДПС (за замовчуванням встановлено орган ДПС за місцем основної реєстрації), та натискається кнопка «Створити».
Поля форми Запиту заповнюються системою автоматично, а саме: найменування; прізвище ім’я, по батькові платника податків; податковий номер платника податку або серія та номер паспорта;
дата відправлення Запиту до органів ДПС.
Автоматичне заповнення таких полів можна відмінити, знявши позначку «Авто розрахунок».
Зберегти створений Запит можна натиснувши кнопку «Зберегти». Збережений документ можна підписати та відправити до органу ДПС, натиснувши кнопки «Підписати» та «Відправити».
Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.
Отже, платник податків має право надіслати Запит за формою «F/J1300204» через меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету.
Відповідь на Запит платнику податків надсилається через Електронний кабінет не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня його отримання у вигляді витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами за формою «F/J1400204» (далі – Витяг). Витяг формується за період вибраний платником податків при створені Запиту з урахуванням строків давності, станом на дату відправлення Запиту до органів ДПС.
Самостійно перевірити дані, за якими сформовано Витяг можна за допомогою меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету.
Чи є базою нарахування ЄВ суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та по вагітності та пологах, отримані ФОП, в тому числі ФОП - платниками ЄП, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність?
Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначені принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), платників ЄВ, порядок нарахування, обчислення та сплати ЄВ, розмір ЄВ.
ФОП, в тому числі ті ФОП - платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, визначені платниками ЄВ згідно з пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464.
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування ЄВ для ФОП - платників ЄП є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що для ФОП (крім ФОП - платників ЄП) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування ЄВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, за який отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), зокрема до Закону № 2464, з 01.01.2016:
встановлено єдиний розмір ЄВ на рівні 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ для всіх категорій платників ЄВ (крім пільгових категорій);
ФОП, в тому числі ФОП - платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, виключені із переліку платників, що мають право на добровільну сплату ЄВ.
Правове регулювання надання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та вагітністю та пологами здійснюється відповідно до норм Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.
Оскільки ФОП - платники ЄП визначають для себе базу нарахування ЄВ самостійно, для ФОП на загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування ЄВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а зазначені виплати не є доходом (прибутком), отриманим від такої діяльності, то обов’язок нараховувати і сплачувати ЄВ з сум допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та по вагітності та пологах для таких осіб чинним законодавством не передбачений.
«Дізнайся більше про свого бізнес-партнера»
за допомогою електронного сервісу ДПС
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що на офіційному вебпорталі ДПС працює електронний сервіс «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», який розміщено на головній сторінці вебпорталу (https://tax.gov.ua/businesspartner) .
Щоб перевірити надійність ділового партнера, зокрема, щодо сумлінності у сплаті податків, достатньо ввести відому інформацію в одне з полів або в обидва поля і система здійснить пошук у базах даних, доступних для публічного використання та повідомить про результати пошуку з зазначенням інформації щодо відсутності або наявності боргу у платника податків.
У полі «Податковий номер» вказується код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб – платників податків, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та/або номером паспорта).
У полі «Найменування/прізвище, ім’я, по батькові платника податків» зазначається повністю точна назва платника податків.
Припинення діяльності ФОП ІІ групи
ФОП на спрощеній системі ІІ групи припиняє діяльність 30.06.2021р., а з 05.04.2021р. підприємець набуває статусу пенсіонера.
Як відобразити в ліквідаційній звітності податкової декларації платника єдиного податку (додаток 1) несплату ЄСВ за травень та червень? Декларація ФОП ІІ група ЄП: вихід на пенсію та ліквідація
Наказом №752 передбачено Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», який є невід’ємною частиною декларації, подається та заповнюється ФОП – платником ЄП 2 групи, які є платниками ЄСВ, та який подається з типом форми «Звітна» та додатковою позначкою «Довідково», у випадках, зокрема: при виході на пенсію та при ліквідації підприємця.
У ситуації, що розглядається, перший випадок, який стався – це вихід ФОПа на пенсію, а потім вже - припинення цього підприємця. Тому для того, щоб подати ліквідаційний звіт, спочатку потрібно повідомити податкову про вихід ФОПа на пенсію. Для цього потрібно подати Додаток 1 до Декларації з типом форми «Звітна» та додатковою позначкою «Довідково». Розглянемо, як заповнюються найголовніші графи:
у заголовніи? частині в комірці 01 «Звітна» та в комірці 04 «Довідково» проставляється позначка «Х»;
у графі 5 «Тип форми» в полі «призначення пенсіі?» проставляється позначка «Х»;
у графі 8.1 «Код категорії застрахованої особи» - вказується «6»;
надалі заповнюється таблична частина графи 9 «Визначення сум нарахованого доходу застрахованих осіб та сум єдиного внеску», де зазначаються суми доходу, на які нараховано ЄСВ, розмір ЄСВ та суми нарахованого ЄСВ (за перші чотири місяці (січень - квітень 2021 р.)). Крім того заповнюється підсумований рядок таблиці за колонками 2 та 4. значення підсумованого рядка графи 9 переноситься в рядок 21 Декларації.
Наступним кроком буде подання Додатку 1 у складі Декларації з типом форми «Звітна» та у графі 5 «Тип форми» проставляється позначка «Х» - після припинення.
Розглянемо основні та важливі моменти заповнення рядків ліквідаційної Декларації:
1. обирається стан документа «Звітний»;
2. у графі 2 «Податковий звітний період» - позначка «Х» - «півріччя»;
3. у графі 8.1 «Платника податку, що подає декларацію за останній податковий (звітний) період, на який припадає дата державної реєстрації припинення» - ставиться «Х»;
4. у графі 10 - зазначаються всі КВЕДи за якими отримано дохід;
5. у розділі ІІІ «Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи» - у табличній частині «Щомісячні авансові внески» зазначається сума ЕП, яка була нарахована за звітний період, в даному випадку - це І квартал (січень, лютий, березень) та ІІ квартал (квітень), а у рядку 03 «Обсяг доходу за звітний (податковий) період - вказується обсяг доходу. Також цю суму потрібно продублювати у розділі V «Визначення податкових зобов’язань по єдиному податку» у рядку 08 «Загальна сума доходу за звітний (податковий) період»;
6. у розділі VII «Визначення зобов’язань зі сплати єдиного внеску за даними звітного (податкового) періоду» у рядку 21 - зазначається сума ЄСВ, яка підлягає сплаті до бюджету за звітний період, в даному випадку за перші чотири місяці, оскільки діяльність припинена в квітні 2021 року. Також ставиться позначка «Х» про те, що до Декларації додається Додаток 1.
Переходимо до заповнення Додатку 1 до декларації:
1. обирається стан документа «Звітний», податковий період «Х» півріччя;
2. у графі 4 «Податковий звітний період» - позначка «Х» - «півріччя»;
3. у графі 5 «Тип форми» - після припинення «Х»;
4. у графі 6 «Державна реєстрація припинення» вказується, в даному випадку «30.06.2021»;
5. у графі 8 «Період перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування» зазначається період з початку року по останній день місяця, в якому відбулося припинення підприємницької діяльності, в даному випадку «01.01.2021 - 30.06.2021»;
6. у графі 8.1 «Код категорії застрахованої особи» - вказується «6»;
7. надалі заповнюється таблична частина графи 9 «Визначення сум нарахованого доходу застрахованих осіб та сум єдиного внеску” - зазначаються суми доходу, на які нараховано ЄСВ, розмір ЄСВ та суми нарахованого ЄСВ (за перші чотири місяці). За квітень та травень 2021 року суми не проставляємо, оскільки ФОП вийшов на пенсію, про що було повідомлено податкову, так як з 01.01.2021 р. звільняються фізособи – підприємці від сплати ЄСВ за себе, які отримують пенсію за вислугу років або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону №1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ст. 4 Закону про ЄСВ). Крім того, заповнюється підсумований рядок таблиці за колонками 2 та 4.
Після чого оформлена звітність перевіряється, підписується та подається до податкової протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 296.5.1 ПКУ).
Користування сервісом «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» (ЗІР), розміщеним на офіційному вебпорталі ДПС
На офіційному вебпорталі ДПС (https://zir.tax.gov.ua/) функціонує Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (далі – ЗІР).
Крім того, ДПС, орієнтуючись на сучасні технології, постійно вдосконалює сервіси, за допомогою яких надаються інформаційно-довідкові послуги фізичним та юридичним особам, у зв’язку із чим пропонує Вам безкоштовно завантажити мобільні додатки ЗІР на базі Android та iOS: http://m.zir.tax.gov.ua/.
При цьому основна версія ЗІР (комп’ютерна) та її мобільні додатки мають ідентичну кількість розділів та принципи їх функціонування для пошуку інформації.
З детальною інформацією щодо роботи ЗІР та його мобільних додатків можна ознайомитись в розділі «Інструкція» ЗІР.
Нарахування ПДФО та ВЗ від отриманого доходу фізичною особою – нерезидентом від продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отриманої у спадщину
За основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії, які встановлено ст. 19 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ).
Згідно з пунктом «а» частини третьої ст. 22 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (п. 4 ст. 81 ЗКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно із п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до п. 163.2 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, до якого включається, зокрема, частина доходу від операцій з майном, розмір якого визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено
п. 170.10 ст. 170 ПКУ, яким встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV ПКУ для нерезидентів).
Так, відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об'єкт незавершеного будівництва таких об'єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 ЗКУ залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.
При цьому норми безоплатної передачі земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ст. 121 ЗКУ не передбачено.
Згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу.
Разом з тим відповідно до п. 172.9 ст. 172 ПКУ дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами – нерезидентами, оподатковується згідно із цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об'єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до п. 172.3 ст. 172 ПКУ, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази інформацію про ціну договору купівлі-продажу.
Нотаріус щокварталу в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору. (п. 172.4 ст. 174 ПКУ).
Враховуючи викладене, дохід, отриманий платником податку – фізичною особою – нерезидентом від операцій з продажу протягом звітного податкового року об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ (земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), ставка якого становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відображення податкових зобов’язань та податкового кредиту у разі реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних
з порушенням терміну реєстрації
Відповідно до п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відс. для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПКУ.
При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
Згідно із п. 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН. (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).
Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п.п. «г» п. 201.11 ст. 201 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є, зокрема, податкова накладна, складена платником податку відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПКУ та зареєстрована в ЄРПН.
Враховуючи викладене, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі реєстрації податкової накладної в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації повинен відобразити податкові зобов’язання з ПДВ у звітному періоді, в якому вони виникли (незалежно від факту складання податкової накладної за такою операцією), а податковий кредит – в періоді реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Зміни щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентами
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що 02.07.2021 набрав чинності Закон України від 03.06.2021 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (далі – Закон №1525).
Зазначеним Законом №1525 передбачено, що іноземні компанії, які постачають резидентам України електронні послуги, будуть зобов’язані зареєструватися платниками ПДВ за спрощеною процедурою через спеціальний електронний сервіс, якщо загальна сума від здійснення відповідних операцій перевищуватиме 1 мільйон гривень на рік. Нерезиденти складатимуть спрощену звітність в електронній формі державною або англійською мовою.
Також, Законом №1525:
- виключено норму, згідно з якою резиденти при виплаті нерезидентам доходу за виробництво та/або розповсюдження реклами повинні сплачувати податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок;
- визначено: для документів, що засвідчують факт постачання послуг складених в електронній формі, датою оформлення такого документа, вважається дата складення такого електронного документа;
- визначено перелік електронних послуг;
- звільнено від оподаткування ПДВ постачання електронних послуг шляхом надання доступу до електронних освітніх (навчальних) ресурсів в рамках надання освітніх послуг;
- включено нерезидентів до переліку осіб, які реєструються платниками ПДВ;
- встановлено правила визначення місця постачання електронних послуг (B2C);
- встановлено форму та визначено порядок надсилання податкового повідомлення нерезиденту та скарги на таке рішення;
- встановлено спрощену процедуру реєстрації платника ПДВ для постачальників-нерезидентів, яка може здійснюватися віддалено в електронній формі на спеціально розробленому веб-порталі;
- визначено правила податкового обліку з ПДВ для нерезидентів, що надають фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташовано на митній території України;
- звільнено від обов'язку нерезидента реєструвати податкові накладні;
- передбачено сплату податкового зобов’язання для нерезидента в іноземній валюті.
Крім цього, з 01 січня 2022 року скасовується ПДВ при оплаті українськими компаніями послуг з виробництва або розповсюдження реклами за кордоном.
Зазначимо що, згідно з Законом №1525, звільняються від сплати ПДВ операції з постачання послуг з дистанційного навчання через Інтернет, якщо ця мережа використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем. Також від ПДВ звільнено операції з постачання освітніх послуг шляхом доступу до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів у мережі Інтернет з галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, якщо їхнє проведення та надання не потребує участі людини.
Чи виникає об’єкт оподаткування у фізичної особи, якщо банк за договором з такою особою вилучає заставлене нерухоме або рухоме майно та бере його на свій баланс як основні засоби, у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору?
Відповідно до п. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (п. 1 ст. 574 ЦКУ).
Згідно з ст. 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» із змінами та доповненнями заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 590 ЦКУ).
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки) є Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 898).
Відповідно до ст. 33 Закону № 898 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому ст. 36 Закону № 898 встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону № 898.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, визначено Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1255).
Згідно з ст. 24 Закону № 1255 звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із Законом № 1255.
При цьому позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є, зокрема:
передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому Законом № 1255 (ст. 26 Закону № 1255).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) відповідно до п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172-173 ПКУ.
Так, порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) нерухомого майна визначено ст. 172 ПКУ, згідно з п. 172.1 якої дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна регламентується ст. 173 ПКУ, згідно з п. 173.1 ст. 173 ПКУ якої дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Разом з тим п. 173.2 ст. 173 ПКУ передбачено як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Згідно з п. 172.8 ст. 172 та п. 173.8 ст. 173 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого та рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.
Крім того, абзацом другим п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).
Враховуючи викладене, передача банку фізичною особою права власності на заставлене нерухоме чи рухоме майно в рахунок виконання основного зобов’язання за договором вважається продажем нерухомого або рухомого майна.
При цьому, якщо заставлене майно, яке відчужується у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), було придбано за рахунок коштів такого кредиту, то дохід, отриманий внаслідок такого відчуження, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Разом з тим, якщо при реалізації заставного майна не виконуються умови абзацу другого п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, то дохід, отриманий від такого відчуження, оподатковується відповідно до норм ст.ст. 172 та 173 ПКУ (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті).
Відповідальність яка застосовується до суб’єкта господарювання
за продаж алкогольних напоїв у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481).
Роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята ст. 15 Закону № 481).
Згідно з частиною третьою ст. 15 прим. 3 Закону № 481 на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, куріння тютюнових виробів, використання електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
Сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб’єктами господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби (частина дев’ята ст. 15 прим. 3 Закону № 481).
До суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог ст. 15 прим. 3 Закону № 481 у розмірі 6800 грн. (абзац чотирнадцятий частини другої ст. 17 Закону № 481).
Відповідно до частини третьої ст. 156 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X (далі – КУпАП), передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, зокрема, торгівля алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою чи третьою ст. 156 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Отже, до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) за продаж алкогольних напоїв у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800 гривень.
Крім того, відповідно до частини третьої ст. 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, зокрема, торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадову особу суб’єкта господарювання.
Підстави для проведення документальних перевірок платників податків фізичних осіб, які припинили підприємницьку діяльність
У разі припинення підприємницької діяльності платниками податків, відповідно до пп.78.1.7 Податкового кодексу, у податкових органів виникає підстава для проведення позапланової документальної перевірки.
Однією з умов, за яких посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної перевірки, зокрема є пред’явлення або надіслання платнику податків у випадках, визначеним Кодексом, копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про початок проведення перевірки.
В наказі про проведення перевірки обов’язково має зазначатись: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податків, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави для проведення перевірки, визначені податковим кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятись. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу та скріплені печаткою контролюючого органу.
Копія наказу на проведення перевірки може вручатись особисто платнику податків або ж направлятись рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків. Слід наголосити, що відповідно п. 42.2. ст. 42 Податкового Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Тому, слід пам’ятати, що при зміні податкової адреси, платникам податків необхідно повідомити відповідні податкові органи про такі зміни.
Щодо визначення термінів призначення перевірки платників податків, які припинили підприємницьку діяльність, необхідно зазначити, що відповідно до пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Кодексу, документальна перевірка здійснюється, зокрема, у разі коли розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця. При цьому, термінів призначення документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності Кодексом не встановлено.
Водночас, в ході проведення документальної перевірки контролюючі органи використовують відомості інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб, тобто дані податкових розрахунків щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за формою 4 ДФ, поданих податковими агентами до контролюючих органів. Такі розрахунки подаються до контролюючих органів протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу. Отже, наприклад, якщо платник податків розпочав процедуру припинення у квітні 2021 року, податкові органи зможуть розпочати перевірку після 20 серпня, тобто після узагальнення відомостей поданих податковими агентами в інформаційному фонді Державного реєстру фізичних осіб за ІІ квартал 2021 року.
Отримання відомостей з ДРФО – платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків через Електронний кабінет
Фізичній особі, яка має кваліфікований електронний підпис (далі – КЕП), для направлення запиту щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків в електронному вигляді (F1301802) (далі – Запит) через меню «ЕК для громадян» Електронного кабінету необхідно:
1. Увійти до Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.
При цьому доступ до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, або через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID). Запит формується фізичними особами – платниками податків з використанням КЕП фізичної особи, отриманого у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
2. Обрати меню «ЕК для громадян», розділ «Запит про суми виплачених доходів» та натиснути кнопку «Створити».
3. У запропонованій формі Запиту персональні дані підтягуються автоматично, але їх потрібно перевірити, та у разі наявності в таких даних помилок – виправити їх.
4. Вказати реквізити паспортного документа та зазначити період за який необхідна інформація.
5. Після того, як всі дані внесено зберігаємо Запит.
6. Виділити створений Запит, натиснути кнопку «Підписати» та підписати за допомогою КЕП.
7. Ще раз виділити Запит та натиснути кнопку «Відправити».
Слід зазначити, що переглянути відправлений Запит можливо у вкладці «Вихідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи» та відповідь на нього за формою F1401802 «Вiдомостi з Державного реєстру фiзичних осiб – платникiв податкiв про суми виплачених доходiв та утриманих податкiв вiдповiдь на запит у електронному виглядi» – у вкладці «Вхідні» меню Вхідні/вихідні документи».
Середня тривалість обробки Запиту складає близько 30 хвилин.
При цьому Запит може бути сформований починаючи з I кварталу 1998 року за будь-які п’ять років (запит формується поквартально, тому загальна кількість кварталів, яка вказується в запиті, не повинна перевищувати 20 кварталів).
Інформація про доходи за останній звітний період надається через 50 днів після його закінчення.
Витрати на навчання на військовій кафедрі:
чи є право на податкову знижку?
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що право платника податку на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Так, Законом України від 03 липня 2018 року № 2477-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» внесені зміни, зокрема, до пп. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ, згідно з якими платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
Звертаємо увагу, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Статтею 21 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2145) визначено, що військова освіта – це спеціалізована освіта, яка передбачає засвоєння освітньої програми з військової підготовки з метою набуття комплексу професійних компетентностей, формування та розвитку індивідуальних здібностей особи і поглибленого оволодіння військовою спеціалізацією та здобувається одночасно з середньою, професійною (професійно-технічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.
Згідно з ст. 33 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту» із змінами та доповненнями однією з складових структури вищої освіти є кафедра військової підготовки, яка проводить підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах сержантського, старшинського, офіцерського або начальницького складу у військових формуваннях.
Пунктом 4 Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року № 48 із змінами та доповненнями передбачено, що військова підготовка проводиться, зокрема, для надання фізичним особам платних послуг у галузі вищої освіти, пов’язаних з військовою підготовкою, для забезпечення реалізації права таких осіб на рівні можливості у виборі професії шляхом здобуття додаткових знань, умінь і навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.
При цьому розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату (частина шоста ст. 79 Закону № 2145).
Враховуючи викладене, платник податку, який навчається на військовій кафедрі навчального закладу, є здобувачем професійної військової освіти, тому має право на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року на суму витрат, понесених ним на користь закладу освіти за навчання на військовій кафедрі.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).
