ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ

Дата: 13.08.2021 10:48

Кількість переглядів: 533

Фото без опису

Хто укладає договір з ЦСО про технічне обслуговування та ремонт РРО,

у разі реєстрації такого РРО на уповноважений відокремлений підрозділ?

Відповідно до п. 3 глави 2 розд. II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Наказ № 547) реєстрація реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків.

Суб’єкт господарювання, який є платником податку на прибуток, може реєструвати РРО за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів, які розташовані на території іншої, ніж такий суб’єкт, територіальної громади.

РРО за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та господарських одиниць юридичної особи реєструються за кодом Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно з п. 1 розд. II Порядку опломбування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом № 547, (далі – Порядок), введення РРО та зовнішніх модемів в експлуатацію, їх технічне обслуговування та ремонт здійснюються центрами сервісного обслуговування (далі – ЦСО) виключно на підставі договорів про технічне обслуговування та ремонт РРО, укладених із суб’єктами господарювання. У разі укладення, розірвання, припинення або внесення змін до договору між ЦСО та користувачем про технічне обслуговування та ремонт РРО ЦСО не пізніше дати набрання чинності відповідним правочином повинен надіслати повідомлення про укладення договору про технічне обслуговування та ремонт реєстратора розрахункових операцій за формою № 3-ЦСО (далі – Повідомлення за ф. № 3-ЦСО) (додаток 1 до Порядку) до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО.

Повідомлення за ф. № 3-ЦСО надсилається засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів.

Отже, у разі реєстрації РРО на уповноважений відокремлений підрозділ договір з ЦСО про технічне обслуговування та ремонт цього РРО укладається безпосередньо між ЦСО та таким підрозділом – користувачем РРО.

Погоджено:

Завідувач юридичного сектору Юлія БАТАРГІНА

18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235 e-mail: ck.zmi@tax.gov.ua

тел.(0472) 33-91-34 https://ck.tax.gov.ua/Начало формы

Незадекларована праця – погано для всіх

Перед допуском працівників до роботи роботодавець повинен провести оформлення трудових відносин з додержанням вимог статті 24 КЗпП України.

Таким чином, для держави. Неформальна економіка і незадекларована праця обмежують можливості держави проводити сучасну соціальну політику у сферах освіти, охорони здоров’я, розвитку професійних навичок, зайнятості, соціального захисту та пенсійного забезпечення, сприяють ухиленню від сплати податків, зменшують надходження до державного і місцевих бюджетів. Зрештою, через несплату податків й єдиного соціального внеску держава змушена підвищувати податки для бізнесу, щоб виплачувати пенсії, лікарняні, утримувати школи, лікарні, бібліотеки, дитячі садочки, ремонтувати дороги і освітлювати вулиці тощо.

Для роботодавців. Неформальна економіка і незадекларована праця сприяють створенню і існуванню недобросовісної конкуренції щодо тих суб’єктів господарювання, які у повному обсязі забезпечують виконання зобов’язань щодо сплати податків, охорони праці і соціального забезпечення працівників. Використання незадекларованої праці для роботодавця це додаткові витрати часу та ресурсів на навчання працівників – досвідчені спеціалісти відмовлятимуться працювати на таких умовах або швидко знайдуть краще місце; проблеми з отриманням банківських кредитів та інвестицій; закритий вихід на нові ринки країн ЄС, Канади і ще кілька десятків країн, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю; у разі перевірки інспекції праці - істотні штрафи за порушення трудового законодавства.

Для працівників. Працівники, які не мають належним чином оформлених трудових відносин, позбавляються права на гідні умови праці, захист своїх інтересів у сфері праці, гарантій у соціальному захисті. Незадекларована праця дає роботодавцям необмежені можливості тиску на працівників та примушення їх до роботи на умовах роботодавця.

Погоджуєтеся працювати без трудового договору? Не розраховуйте на гідні умови праці та виконання усних домовленостей. Вас можуть необґрунтовано оштрафувати, звільнити без повідомлення, не заплатити лікарняні чи компенсацію в разі нещасного випадку. І не сподівайтеся на гідну пенсію у старості.

Відсутність гарантій у трудових відносинах – погані умови праці, штрафи, відсутність впевненості у завтрашньому дні та соціального захисту, і зрештою, трудова експлуатація.

Складання податкової накладної на постачання програмної продукції.

Код товару/послуги

Головне управління ДПС у Черкаській області, в продовження теми «Програмна продукція та ПДВ», пропонує розглянути деякі питання щодо практичного застосування норм Податкового кодексу, якими передбачено звільнення від оподаткування ПДВ операцій з програмною продукцією.

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов’язкових реквізитів) регулюються ст. 201 розділу V Податкового кодексу та Порядком № 1307. Зокрема, ст. 201 Кодексу встановлено, що код товару/послуги згідно з УКТ ЗЕД/ДКПП віднесено до переліку обов’язкових реквізитів, що зазначаються у податковій накладній. Цей реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг.

Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом про Митний тариф України, а коди послуг визначено у Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016:2010.

Слід зазначити, що програмна продукція не має окремо визначеного коду УКТ ЗЕД.

Водночас пп. 2 п. 16 Порядку № 1307 передбачено, що ДПС визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу. Довідник умовних кодів товарів, відсутніх в УКТ ЗЕД, розміщено на офіційному веб-порталі ДПС.

Згідно з Довідником умовних кодів для програмної продукції визначено умовний код 00502.

Якщо здійснюється операція з постачання програмної продукції, що звільняється від оподаткування ПДВ, у податковій накладній потрібно зазначати код товару, а не послуг.

При цьому при складанні податкових накладних за операціями з постачання на митній території України програмної продукції вказаний умовний код зазначається як для програмної продукції, розробленої за межами митної території України і ввезеної на митну територію України, так і для програмної продукції, розробленої на митній території України та поставленої на такій території.

У разі виникнення необхідності визначення коду послуг згідно з ДКПП, враховуючи лист Мінекономрозвитку України від 11.05.2017 № 3411-08/15258-0303, платник податку може звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП, за адресою: 79008 м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Довідково: коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом про Митний тариф України, а коди послуг визначено у Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016:2010.

Отримання адміністративних послуг у Центрах обслуговування платників Головного управління ДПС у Черкаській області

При державних податкових інспекціях Головного управління ДПС у Черкаській області функціонують 22 Центри обслуговування платників (ЦОП), в яких платники податків можуть отримати інформаційні, консультативні та адміністративні послуги. Центрами обслуговування платників забезпечується надання 75 адміністративних послуг. Роботу з обслуговування платників у Центрах обслуговування платників Головного управління ДПС у Черкаській області забезпечують понад 80 працівників. ЦОП працюють з понеділка по четвер з 8 години до 17 години, у п’ятницю до 15 години 45 хвилин; обідня перерва з 12 години до 12 години 45 хвилин; субота та неділя – вихідні дні.

Адміністративні послуги надаються в ЦОП відповідно інформаційних карток та нормативних документів, якими керуються фахівці ДПС. З інформаційними картками адміністративних послуг та зразками заяв кожен платник податків має можливість ознайомитись у приміщеннях Центрів обслуговування платників та на субсайті Головного управління ДПС у Черкаські області офіційного вебпорталу ДПС за адресою tax.gov.ua/diyalnist-/admin-poslugi/.

Крім того, нагадуємо про функціонування Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (ЗІР), в якому доступна послуга «Зворотній зв’язок». За допомогою цього сервісу платники податків мають можливість оперативно отримати від Контакт-центру ДПС відповіді на запитання, що належать до компетенції ДПС. Скористатись ЗІР можна через офіційний вебпортал ДПС, вкладка «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс», або за адресою: zir.tax.gov.ua.

Особливості справляння екологічного податку у разі наявності у платника кількох стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених

для розміщення відходів місць чи об’єктів

Порядок справляння екологічного податку регламентується статтями 240-250 Розділу VIII Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.250.10. Кодексу у разі якщо:

платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), то такий платник податку зобов’язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об’єкта окремо;

платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами (код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) один і той самий), то такий платник податку може подавати до відповідного контролюючого органу одну податкову декларацію податку за такі джерела забруднення;

платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради).

Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, копії відповідних податкових декларацій подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин - суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовин, такий платник зобов’язаний визначити суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Повернення від'ємного значення суми ПДВ

на поточний рахунок платника

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що у разі відсутності податкового боргу з ПДВ або якщо після погашення податкового боргу з ПДВ і ще залишилося від'ємне значення ПДВ, у платника з'являється можливість повернути від'ємне значення суми ПДВ на свій поточний рахунок у банку. Для цього мають бути дотримані одночасно ще дві умови, які висуває пп. "б" п. 200.4 ст. 200 Податковий Кодекс України(далі - ПКУ). Згідно з цією нормою платник ПДВ має право заявити суму від'ємного значення до бюджетного відшкодування, якщо сума ПДВ, що сформувала від'ємне значення:

– фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) у попередніх і звітному податкових періодах або до держбюджету (у разі імпорту);

– не перевищує реєстраційний ліміт на момент подання декларації до контролюючого органу.

Тобто навіть якщо податкового боргу у платника немає, а сума реєстраційного ліміту більша або дорівнює від'ємному значенню ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає лише та сума задекларованого від'ємного значення ПДВ, яка фактично сплачена постачальникам товарів і послуг (а в разі імпорту товарів – до держбюджету).

Правомірність бюджетного відшкодування має підтвердити податкова перевірка. Це передбачено в самому визначенні поняття "бюджетне відшкодування", що містить пп. 14.1.18 ст. 14 ПКУ.

Для отримання бюджетного відшкодування потрібно, щоб результат декларування мав від'ємне значення, а правомірність заявлення бюджетного відшкодування ПДВ була підтверджена податковою перевіркою.

Як і будь-яка інша податкова звітність, декларація з ПДВ та додатки до неї підлягають обов'язковій камеральній перевірці (ст. 76, п. 201.10 ст. 201 ПКУ). При цьому якщо заявлена до відшкодування сума ПДВ не перевищує 100 тис. грн, для її узгодження достатньо лише камеральної перевірки. На її проведення відведено 30 календарних днів (к. дн.), що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. Якщо платник подав декларацію пізніше граничного строку, камеральну перевірку проводять протягом 30 к. дн., що настають за днем її фактичного подання (п. 76.3 ст. 76 ПКУ).

Якщо заявлена до відшкодування сума ПДВ більша за 100 тис. грн, законність її декларування має підтвердити документальна позапланова перевірка. На цю перевірку відведено 60 к. дн., що настають за граничним строком подання декларації (або 30 к. дн. після закінчення камеральної перевірки).

Якщо під час перевірки (камеральної чи документальної) порушень не буде виявлено, сума бюджетного відшкодування вважатиметься узгодженою з дня, що настає за днем закінчення граничного строку проведення перевірки.

Інформацію про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму контролюючий орган відображає в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування наступного робочого дня після його узгодження. І вже на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі вона стає доступною казначейству. Далі казначейство протягом п'яти операційних днів перераховує узгоджену суму бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника (п. 200.13 ст. 200 ПКУ).

Чи включається до складу доходу ФОП – платника ЄП (першої – третьої груп) сума неповерненої отриманої поворотної фінансової допомоги, якщо нею прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності до спливу 12 календарних місяців?

Згідно з абзацом сьомим п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (першої – третьої груп) – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.3 ст. 292 ПКУ встановлено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

При цьому до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються, зокрема суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац перший п. 294.1 ст. 294 ПКУ).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ) (абзац другий п. 294.1 ст. 294 ПКУ).

У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ст. 294 ПКУ)

При цьому державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (абзац другий п.п. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 ПКУ).

Отже, поворотна фінансова допомога, неповернена фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку (першої – третьої груп) до припинення підприємницької діяльності до спливу 12 календарних місяців з дня отримання такої допомоги, після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності, є доходом фізичної особи.

Податок на доходи фізичних осіб регулюється нормами розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.

Якщо згідно з нормами розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку на доходи фізичних осіб зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177).

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку (першої – третьої груп), яка отримала поворотну фінансову допомогу, не враховує її суму у складі доходу за умови, що повертає таку допомогу протягом 12 календарних місяців з дня її отримання.

Сума поворотної фінансової допомоги, неповерненої платником єдиного податку протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, включається до складу доходу такого платника наступного дня після закінчення 12 календарних місяців з дня отримання такої допомоги.

У разі прийняття фізичною особою – підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності та якщо нею не повернуто отриману поворотну фінансову допомогу до спливу 12 календарних місяців, фізична особа включає таку допомогу до загального річного оподатковуваного доходу та подає річну податкову декларацію про майновий стан і доходи як фізична особа (громадянин), відповідно до вимог розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.

Податок на доходи фізичних осіб регулюється нормами розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.

Подання заяви за формою № 8-ОПП,

у разі прийняття юридичною особою рішення про припинення відокремленого підрозділу

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України відокремлені підрозділи не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники відокремлених підрозділів призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи (у тому числі відомості про керівника відокремленого підрозділу) включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Згідно з пунктом 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу щодо філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, що ліквідуються, є такий платник податків. У разі прийняття уповноваженим органом управління юридичної особи рішення про закриття відокремленого підрозділу призначається особа, на яку покладаються повноваження щодо закриття відокремленого підрозділу та до якої з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами відокремленого підрозділу. Виконання таких функцій може бути покладено на керівника відокремленого підрозділу. Якщо ж органом управління юридичної особи не визначено особу, що відповідає за закриття відокремленого підрозділу, то такою особою є керівник юридичної особи.

Враховуючи викладене, у разі прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу, заява за формою № 8-ОПП підписується керівником відокремленого підрозділу, особою, відомості про яку включені до ЄДР, або керівником юридичної особи та скріплюється відповідною печаткою (за наявності).

Електронне звітування: сучасно, швидко, зручно!

Державною податковою службою України розроблено та впроваджено ряд сервісів, завдяки яким платники податків, не відвідуючи заклади податкової служби, мають можливість подати звітність та отримати корисну інформацію з питань податкового напрямку. Платники податків мають вибір подати звітність в електронному вигляді в режимі он-лайн чи віднести її до територіального органу державної податкової служби. Та все більше платників податків надають перевагу сучасному безконтактному способу взаємодії платників податків з податковою службою.

Отримання електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису) дає можливість швидко та зручно подати податкову та іншу звітність через сервіс «Електронний кабінет» або скориставшись іншим програмним забезпеченням. Вхід до «Електронного кабінету» здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua або через офіційний вебпортал ДПС. Сервіс «Електронний кабінет», працює безкоштовно, скористатись ним можна цілодобово як з персональних комп’ютерів так і з смартпристроїв.

Подача звітності в електронному вигляді надає платнику податків ряд переваг: платник максимально ефективно використовує свій час - немає необхідності особисто відвідувати орган податкової служби, звітність можна подати за декілька хвилин будь-де у зручний час; інформація в ДПС оперативно обробляється та платнику надходить підтвердження доставки звітності; програмне забезпечення постійно оновлюється відповідно до останніх норм законодавства; автоматично формується архів електронних копій звітів, квитанцій та інших документів; звітність перевіряється на наявність арифметичних помилок.

На сьогоднішній день електронне звітування є найбільш зручним та сучасним форматом спілкування з податковими органами!

Чи вважатиметься порушенням використання режиму попереднього програмування якщо перевіркою буде виявлено, що аналогічні товари закодовано у групи товарів і при цьому в РРО не запрограмована кількість таких товарів?

Згідно з п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Відповідно до пп. 1 та 2 розділу ІІ Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.02 2016 за № 220/28350, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або програмним РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Фіскальний чек має, зокрема, містити такі обов’язкові реквізити:

- якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги);

- код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством);

- цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника);

- назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ.

Отже, якщо РРО суб’єкта господарювання закодовано таким чином, що у фіскальному касовому чеку РРО товари зазначаються, зокрема, без зазначення їх назви, кількості і вартості одиниці виміру, то це буде порушенням використання режиму програмування.

Чи звільняються від сплати земельного податку ФО – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), які надають земельні ділянки у користування платнику ЄП четвертої групи за договором емфітевзису?

Відповідно до частини першої ст. 395 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) речовим правом на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Абзацом першим частини першої ст. 102 прим. 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою, зокрема, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п. 281.3 ст. 281 ПКУ).

Оскільки користування земельною ділянкою на підставі укладеного договору емфітевзису не відноситься до орендних відносин, то право на звільнення від сплати земельного податку на підставі п. 281.3 ст. 281 ПКУ на власників таких земельних ділянок, земельних часток (паїв) не поширюється. Тобто, фізичні особи – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), які надають земельні ділянки у користування платнику єдиного податку четвертої групи за договором емфітевзису, не звільняються від сплати земельного податку та сплачують податкові зобов’язання із земельного податку на загальних підставах.

Відповідальність передбачена до суб’єкта господарювання,

який реалізував підакцизний товар через РРО та/або ПРРО за невірно запрограмованим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД

Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, надавати особі, яка отримує або повертає товар, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО (далі – ПРРО) QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 11 ст. 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі зобов’язані проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, (далі – Положення № 13). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, наведений у додатку 1 до Положення № 13, має містити обов’язкові реквізити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7 фіскального чека) (п. 2 розд. ІІ Положення № 13).

Пунктом 7 ст. 17 Закону № 265 визначено, що до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Разом з тим, ст. 26 Закону № 265 встановлено, що посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються до адміністративної відповідальності контролюючими органами.

Відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП) порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, - тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене вище, у разі виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання факту реалізації підакцизного товару через РРО та/або з ПРРО за невірно запрограмованим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, до такого суб’єкта господарювання застосовується фінансова санкція, передбачена п. 7 ст. 17 Закону № 265 – у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та адміністративна відповідальність передбачена ст. 155 прим. 1 КУпАП.

Форма подання звітності по ЄВ за періоди до 01.01.2021

для ФОП платника ЄП першої – третьої групи

Відповідно до п. 4 частини другої ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) починаючи з 01.01.2021 платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) зобов’язані подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої – третьої груп подають у складі податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 № 752, – Наказ № 752) (далі – Декларація), додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який є її невід’ємною частиною.

Декларація за оновленою формою, подається починаючи зі звітних податкових періодів 2021 року (п. 2 Наказу № 752).

Згідно з п. 48.1 ст. 48 ПКУ податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПКУ та чинному на час її подання.

Тобто, починаючи зі звітних податкових періодів 2021 року, у разі необхідності подання звітності по єдиному внеску за періоди до 2021 року, яка не була подана, така звітність подається згідно з Додатком 1 у складі Декларації за формою, чинною на момент подання.

Враховуючи викладене, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку першої – третьої групи не подавала за минулі періоди до 01.01.2021 року додаток 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, то така особа зобов’язана подати Додаток 1 у складі Декларації з типом форми «Звітна».

Розмір орендної плати за земельні ділянки державної

та комунальної власності

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, – у розмірі не більше 3 відс. їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відс. їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відс. та не більше 1 відс. їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, – у розмірі не більше 5 відс. нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відс. та не більше 5 відс. нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може перевищувати 12 відс. нормативної грошової оцінки;

може перевищувати граничний розмір орендної плати – 12 відс. нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;

для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відс. нормативної грошової оцінки.

При цьому, якщо розмір орендної плати, зазначений у договорі оренди, є нижчим від встановленого нормами ПКУ, орендарю слід звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, з яким укладено договір оренди землі, з приводу приведення його у відповідність.

Слід зазначити, що абзацами першим і другим п. 11 підрозд. 6 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2035 року, установлено, що в частині плати за землю за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, що використовуються в рамках реалізації інвестиційних проектів із значними інвестиціями (крім інвестиційних проектів у сферах добування з метою подальшої переробки та/або збагачення корисних копалин) відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року № 1116-IX «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні», органи місцевого самоврядування можуть, зокрема, встановлювати орендну плату за землі державної та комунальної власності в розмірі, меншому ніж розмір земельного податку, встановлений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування для певної категорії земель, що сплачується на відповідній території.

Чи має право ФОП бути одночасно найманим працівником?

Відповідно до ст. 42 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями (далі – Конституція), кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

При цьому ст. 43 Конституції визначено, що кожний громадянин України має право на працю, а також на створення державою умов для повного виконання цього права.

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Разом з тим, працівник – це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, трудовий договір укладається роботодавцем з фізичною особою, а не з фізичною особою – підприємцем.

Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року № 838), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.

Таким чином, з питання трудових відносин платник податків – фізична особа – підприємець може звернутися до Міністерства економіки України.

Увага! Випадки шахрайства

Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє про випадки шахрайства з боку невстановлених осіб, які представляються посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області або довіреними особами таких посадовців.

Злочинці телефонують та надсилають повідомлення через месенджери до керівників суб’єктів господарської діяльності області, здійснюючи психологічний тиск на підприємців, з метою незаконно заволодіти грошовими коштами під будь-яким приводом (надання грошової допомоги, погрози застосування штрафних санкцій, уникнення проведення перевірок тощо). Зазначені особи пропонують перераховувати грошові кошти на карткові рахунки різних банківських установ України.

Особливо активізувались шахраї на території Уманського та прилеглих до нього районів Черкаської області. Останні спроби ошукати платників податків зафіксовано з телефонних номерів мобільних операторів України (066) 801-27-59, (099) 309-97-98 та (050) 248-62-50.

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що посадові особи органів ДПС діють виключно в межах повноважень та не можуть звертатися до платників з подібними проханнями.

Шановні платники! Для запобігання діяльності шахраїв просимо вас бути пильними та обачними, уважно перевіряти інформацію, не піддаватися на провокації та ні за яких обставин не перераховувати кошти!

У разі виявлення фактів шахрайських дій з боку невідомих осіб, намагайтесь зібрати всю можливу інформацію (прізвища, імя, номери телефонів, номери карткових рахунків тощо).

Якщо ви постраждали від дій аферистів або маєте інформацію про подібні випадки, просимо негайно повідомляти про це підрозділи Національної поліції у Черкаській області за номером телефону – 102, або Головне управління ДПС у Черкаській області будь-яким зручним способом:

- з використанням засобів поштового зв’язку на адресу: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002;

- на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Черкаській області ck.official@tax.gov.ua;

- засобами телекомунікації, безпосередньо до відділу з питань запобігання та виявлення корупції, за телефоном 0472 – 33-91-27

- на офіційну електронну адресу відділу з питань запобігання та виявлення корупції ck.szvk@tax.gov.ua;

- у письмовому вигляді через працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції.

Особливості одержання ліцензії на право зберігання пального при заправці транспортного засобу в паливний бак

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481), місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевою бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державною резерву;
суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) мають право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто, у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, такому суб’єкту господарювання необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481 коли така ліцензія не отримується.

Враховуючи викладене вище та той факт, що пальне придбавається та заливається до паливного баку власного чи орендованого транспортного засобу, то таке зберігання пального не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки транспортний засіб не є нерухомим майном та не має чіткої прив’язки до місця (території) згідно із Законом № 481.

Чи вважається розрахунковим документом

роздрукований електронний проїзний квиток на автомобільний, авіаційний, морський і річковий транспорт?

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом № 265, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну/

Згідно з п. 4 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або ПРРО та РК не застосовуються, зокрема, при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 № 331/137 «Про затвердження Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті», встановлено форму та зміст електронного проїзного (перевізного) документа на залізничному транспорті.

При цьому, оскільки форми електронних квитків на перевезення пасажирів і багажу та вантажів автомобільним, авіаційним, морським і річковим транспортом законодавчо не встановлені, то вони не можуть вважатись розрахунковими документами у розумінні Закону № 265.

Для підтвердження витрат на придбання електронних квитків на зазначені види транспорту необхідним є пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка з вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира; посадковий документ, перевізний документ, роздрукований на паперовому носії (транспортні квитки).

Чи мають право ФОП платники ЄП першої – третьої груп бути страховими посередниками (у т. ч. страховими агентами) та здійснювати діяльність в сфері страхування враховуючи норми ЗУ «Про страхування»?

Відповідно до абзацу першого ст. 15 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 85), страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Абзацом третім ст. 15 Закону № 85 визначено, що страхові брокери – це, зокрема, фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Також абзацом сьомим ст. 15 Закону № 85 передбачено, що страхові агенти – це, зокрема, фізичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Згідно з абзацом другим розд. 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523 зі змінами та доповненнями агентська діяльність – це діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

При цьому страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) є суб’єкти підприємницької діяльності.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Зокрема, відповідно до п.п. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ для платників єдиного податку першої – третьої груп заборонено здійснення діяльності страхових (перестрахових) брокерів і страхових компаній.

Також п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яку ведуть страхові агенти, визначені Законом № 85.

Таким чином, фізичні особи – підприємці платники єдиного податку першої, другої груп не можуть бути страховими посередниками (у т. ч. страховими агентами) та здійснювати діяльність в сфері страхування.

Однак фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку на третій групі мають право здійснювати діяльність страхових агентів.

Виправлення помилки, допущеної у додатку 6

до податкової декларації з ПДВ

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) та п. 1 розд. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 8 розд. VI Порядку № 21 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Оскільки подання уточнюючого розрахунку є одним із способів виправлення платником податку самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданої декларації та додаток 6 «Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д6)» (далі – додаток 6) є складовою такої декларації, то виправлення помилок, що виникли при його заповненні, здійснюється шляхом подання уточнюючого розрахунку разом з додатком 6 з відміткою «уточнюючий», яким виправляються суми умовно донарахованих податкових зобов’язань, що були здійснені відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПКУ, де зазначаються вірні показники.

Якщо помилка вплинула на вартісні показники декларації, то до графи 4 уточнюючого розрахунку переносяться показники податкової декларації з ПДВ, додаток 6 до якої уточнюється;

до графи 5 переносяться всі відповідні показники декларації з урахуванням виправлених помилок; у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення), а у додатку 6 до такого уточнюючого розрахунку зазначаються вірні показники.

« повернутися