ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ
Подали заяву для обрання спрощеної системи:
скільки часу чекати на рішення ДПС?
ДПС у Черкаській області звертає увагу, що у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку, контролюючий орган зобов’язаний зареєструвати таку особу платником єдиного податку протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування.
У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку.
Водночас, дата, з якої особа є платником єдиного податку визначається наступним чином:
суб'єкти господарювання, які переходять на єдиний податок із загальної системи оподаткування, подали заяву про застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому подано заяву (пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ));
зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація (пп. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ);
зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації (пп. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ);
зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня державної реєстрації (пп. 298.8.5 п. 298.5 ст. 298 ПКУ).
Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку
Що є податковим номером платника податку і в яких документах він зазначається?
Податковим номером платника податків є:
1) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб – резидентів та нерезидентів);
2) реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (далі – реєстраційний номер), крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта;
3) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами за структурою, встановленою у п. 2.3 розд. ІІ Порядку обліку платників податків і зборів (далі – Порядок), платникам податків, визначеним у п. 2.4 розд. ІІ Порядку.
Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, у всіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Ідентифікаційний номер іноземної фізичної особи,
яка є засновником юридичної особи
Головне управління ДПС в Черкаській області нагадує, що статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців" встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Отже, вони мають право займатися в Україні інвестиційною діяльністю, а також зовнішньоекономічною та іншими видами діяльності, передбаченими законодавством України.
Чинним законодавством, що регулює підприємницьку діяльність в Україні, в тому числі Цивільним та Господарським кодексами України, які набрали чинності з 01.01.2004 р., не встановлено особливостей та окремого порядку державної реєстрації іноземних фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності.
Проте у частині другій статті 55 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Отже, на іноземних осіб поширюються ті самі вимоги, що і на здійснення державної реєстрації фізичних осіб - громадян України.
У зв'язку з цим державна реєстрація іноземних громадян, які виявили бажання займатись бізнесом в Україні, відбувається в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі – Закон 755).
Відповідно до статті 9 Закону 755, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться, зокрема, відомості про перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа.
Разом з тим пунктом 70.1 статті 70 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами (далі - ПКУ), встановлено вимогу, що до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) вноситься інформація про осіб, які є, зокрема іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
При цьому згідно з п. 70.5 ст. 70 ПКУ фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи-платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) використовується при виплаті доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України.
Отже, фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їй доходи (пп. 70.12.1 п. 70.12 ст. 70 ПКУ).
Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених п. 70.12 ст. 70 ПКУ, які не мають РНОКПП, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 ПКУ).
Слід зауважити, що фізичні особи - резиденти вправі відмовитися від прийняття РНОКПП та здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, про що вноситься відповідний запис до їх паспортів. Однак для паспортів фізичних осіб - нерезидентів внесення такого запису чинним законодавством не передбачено.
18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик,235 e-mail: ck.zmi@tax.gov.ua
тел.(0472) 33-91-34 https://ck.tax.gov.ua/
Щодо застосування ставок екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
Платники екологічного податку застосовують ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення передбачені ст. 243 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) в гривнях за тонну.
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (в залежності від найменування забруднюючої речовини) визначені у п. 243.1 ст. 243 ПКУ.
За викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин, які не увійшли до п. 243.1 ст. 243 ПКУ та на які встановлено клас небезпечності, податок справляється за ставками, визначеними у п. 243.2 ст. 243 ПКУ, в залежності від класу небезпечності.
Для забруднюючих речовин, які не увійшли до п. 243.1 ст. 243 ПКУ та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), застосовуються ставки податку, визначені п. 243.3 ст. 243 ПКУ, залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин в атмосферному повітрі населених пунктів.
Ставка податку за викиди двоокису вуглецю встановлена п. 243.4 ст. 243 ПКУ.
Для забруднюючих речовин, на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності згідно з п. 243.2 ст. 243, що передбачено п. 243.5 цієї статті ПКУ.
Сліз зауважити, що до сфери повноважень органів державної податкової служби не належить визначення складу та вмісту речовин, які надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення та встановлення класу небезпечності і орієнтовно безпечного рівню впливу для таких забруднюючих речовин. З цією метою платникам екологічного податку слід звертатися до відповідного територіального органу Державної екологічної інспекції України, до завдань якої належить, зокрема, здійснення державного нагляду за додержанням підприємствами, установами та організаціями вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.
Інформування платників податків щодо проведення перевірки засобами електронного зв’язку в електронній формі
ДПС повідомлено про завершення тестування програмного забезпечення для можливості інформування платників податків щодо проведення працівниками податкового органу перевірки засобами електронного зв’язку в електронній формі.
З метою реалізації норм Податкового кодексу ДПС підготовлено проект наказу МФУ «Про затвердження змін до Порядку функціонування Електронного кабінету» (далі - наказ МФУ) в частині листування контролюючих органів з платниками податків, які подали заяву про бажання отримувати документ через Електронний кабінет. Зазначений проект проходить процедуру узгодження. Крім того, Департаментом електронних сервісів ДПС розробляється Заявка щодо програмного забезпечення в частині повідомлення платників про доставку в Електронний кабінет документів стосовно проведення контрольно-перевірочних заходів.
Отже, після офіційного опублікування зазначеного наказу МФУ та реалізації зазначеної заявки електронні документи щодо проведення контрольно-перевірочних заходів, які сформовані з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», які направлені до Електронного кабінету платника, при умові отримання контролюючим органом та платником квитанції про доставку документа, вважатимуться належним чином врученими.
Разом з цим, слід зауважити, що інформування платників податків щодо фактичної перевірки за допомогою ITC «Управління документами» та ITC «Електронний кабінет» в частині надсилання платнику податків копії наказу на проведення фактичної перевірки не відбуватиметься, оскільки, згідно з п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), тому копія наказу про проведення фактичної перевірки вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або, особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки (п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу). При цьому, у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції, акт (довідка) такої перевірки в Електронний кабінет платника надсилається.
Чи можна заключити договір про добровільну участь в ЄВ непрацюючому пенсіонеру з метою перерахунку пенсії?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що абзацом п’ятим частини першої ст. 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) мають особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пп. 4, 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи викладене, у наведеному переліку осіб не зазначено, що для непрацюючих пенсіонерів існують обмеження щодо можливості добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування шляхом укладення відповідного договору.
Таким чином, підстави для відмови в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування для непрацюючих пенсіонерів відсутні.
Водночас повідомляємо, що сплачені суми ЄВ відповідно до укладеного договору про добровільну участь поверненню не підлягають.
Отже, з метою уникнення непорозумінь Державна податкова служба України рекомендує непрацюючим пенсіонерам звертатися до Пенсійного фонду України ( далі – ПФУ) з питання доцільності укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування для перерахунку пенсії.
Додатково повідомляємо, що згідно з абзацом восьмим п.п. 6 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 із змінами та доповненнями, одним з основних завдань, покладених на ПФУ є, зокрема, призначення (перерахунок) і виплата пенсій.
Коли ДПС може анулювати реєстрацію «єдинника» четвертої групи?
Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що згідно з нормами ПКУ, реєстрація платника єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням податкового органу у разі:
подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, – в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
припинення юридичної особи (крім перетворення) відповідно до закону – в день отримання відповідним податковим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку ІV групи становить менш як 75%;
якщо платником ЄП ІV групи не подано податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 та пп. 298.8.1 ПКУ.
У разі виявлення відповідним податковим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам пп. 4 п. 291.4 та п. 291.5-1 ПКУ у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені Податковим кодексом України. Такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення (абз. 2 п. 299.11 ПКУ).
Не вистачає до страхового стажу декілька місяців: є можливість заключення договору про добровільну участь
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до частини другої ст. 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) особи, зазначені в частині першій ст. 10 Закону № 2464, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Згідно з абзацом першим частини п’ятої ст. 10 Закону № 2464 договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року).
Підпунктом 4 п. 3 розд. V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 449), визначено, що за бажання особи сплатити ЄВ за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата ЄВ) після перевірки викладених у заяві відомостей контролюючими органами у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата ЄВ) за формою, наведеною в додатку 5 Інструкції № 449.
При цьому абзацами першим – другим частини п’ятої ст. 10 Закону № 2464 встановлено, що сума сплаченого ЄВ за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2. В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму ЄВ, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої на дату укладення договору.
Відповідно до абзацу другого п. 6 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами і доповненнями, звітним періодом є тривалість дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою ЄВ за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), – період, за який одноразово сплачено ЄВ за попередні періоди. Враховуючи викладене, особа, якій не вистачає до страхового стажу декількох місяців, може заключити договір про добровільну участь, яким передбачена одноразова сплата ЄВ за попередні періоди (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), в яких вона не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на будь-який період, але не менше одного місяця. Сума сплаченого ЄВ за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.
В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму ЄВ, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої на дату укладення договору.
Яким чином визначається база для нарахування ЄВ найманому працівнику, якому нарахована заробітна плата та відпускні за поточний та майбутні періоди?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотків до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.
У разі якщо база нарахування ЄВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах (несення військової служби) повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця, які передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності згідно із законодавством.
Нарахування (обчислення) ЄВ здійснюється у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773) (далі – Наказ № 4), на підставі бухгалтерських та інших документів, які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується ЄВ.
Згідно з п. 1 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом № 4, стосовно однієї застрахованої особи допускається декілька записів у додатку 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» до Розрахунку, якщо протягом одного звітного (податкового) періоду застрахованій особі були здійснені нарахування виплат за поточні та майбутні (відпускні, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), за минулі (тимчасова непрацездатність та перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і нарахування сум заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання якої (яких) перевищує календарний місяць, а, також, за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду – сум середньої заробітної плати за вимушений прогул) періоди.
Кількість календарних днів перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця не може зазначатися у звітному місяці за майбутні та минулі звітні періоди, за винятком відпустки, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і випадків поновлення на роботі особи за рішенням суду.
За наявності декількох рядків стосовно однієї застрахованої особи кількість календарних днів перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця зазначається лише в одному, а саме у тому, у якому зазначаються дані про суми заробітної плати (за їх наявності).
Таким чином, нарахування ЄВ працівнику, якому розраховуються відпускні за поточний і майбутній періоди, здійснюється за кожен період окремо. При цьому, сплата ЄВ здійснюється з усієї суми нарахованих відпускних у місяці, в якому були здійснені нарахування.
Так, для працівника, який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував у відпустці, де загальна сума нарахованого доходу за поточний місяць (сума нарахованої заробітної плати за відпрацьований час та частина відпускних, нарахованих за час перебування працівника у відпустці в поточному місяці) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума ЄВ розраховується, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄВ.
Водночас, ЄВ на суму другої частини відпускних нараховується на фактично нараховану суму, оскільки ці доходи включаються до бази нарахування ЄВ майбутнього періоду.
Оподаткування доходів нарахованих (виплачених) фізичній особі – підприємцю, яка втратила свій податковий статус у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності
Поняття "фізична особа" та "фізична особа - підприємець" у законодавчому розумінні мають різний податковий статус та порядок оподаткування отриманих ними доходів.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Пунктом 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу) (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).
Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464).
Враховуючи викладене, дохід виплачений юридичною особою фізичній особі включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід не є базою нарахування і утримання єдиного внеску.
Відображення в Електронному кабінеті рахунків
відкритих самозайнятою особою
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що відповідно до абзацу першого п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків, зокрема, самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Обов’язок фізичної особи – підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки, передбачений п. 69.7 ст. 69 ПКУ.
Згідно з абзацом першим п. 5 розд. І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) зі змінами та доповненнями клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської/підприємницької /інвестиційної/незалежної професійної діяльності/діяльності, яка не пов’язана з підприємницькою, і власних потреб.
Порядок подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 зі змінами та доповненнями.
Пунктом 42 прим 1.2 ст. 42 прим. 1 ПКУ визначено, що Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, перегляду інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійсненням податкового контролю.
Отже, у разі встановлення статусу клієнта як самозайнятої особи (фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) банки та інші фінансові установи при відкритті/закритті рахунків клієнта надсилають повідомлення до контролюючого органу про відкриття або закриття будь-яких рахунків платника податків – самозайнятої особи, у тому числі відкритих для власних потреб.
У розділі «Облікові дані платника» приватної частини Електронного кабінету відображаються, зокрема, дані про всі рахунки самозайнятої особи відкриті у банках та інших фінансових установах (поточні, депозитні, кредитні тощо).
У разі використання нерухомості для отримання доходів – пільга з податку на нерухоме майно не застосовується
ДПС у Черкаській області розповідає, що при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з декількох об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичної особи (згідно з пп. 266.7.1 ПКУ), до об’єкта оподаткування, що використовується з метою одержання доходів, пільги, передбачені п. 266.4 ПКУ, не застосовуються.
Підпунктом 266.4.1 ПКУ визначено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується:
для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Також, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (пп. 266.4.2 ПКУ).
Водночас, пп. 266.4.3 ПКУ встановлено, що пільги з податку, передбачені пп. 266.4.1 та 266.4.2 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений пп. 266.7.1 ПКУ.
Яким чином податковий агент може повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів суму надміру сплаченого військового збору?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені ст. 43 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Пунктом 43.3 ст. 43 ПКУ визначено, що обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 ПКУ).
При цьому згідно з п. 1 розд. IІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 із змінами та доповненнями передбачено, що заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПКУ контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Враховуючи викладене вище, податковий агент має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого військового збору, яка була перерахована до бюджету понад суму грошових зобов’язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату.
Перелік документів для укладання договору про добровільну сплату ЄВ
Перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачено п.п.1 п. 3 розд. V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 449).
Всі платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають до контролюючих органів за місцем проживання:
заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449;
копію трудової книжки (за наявності);
виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
копію документа, що посвідчує особу.
Особи, зазначені у абзаці другому п. 1 розд. V Інструкції № 449 члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на пенсійне, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності), надають також документ, що підтверджує їх членство у такому господарстві.
