ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ
Хто є платником ПДВ?
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платником ПДВ є:
1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 ПКУ;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, зі змінами та доповненнями (далі – МКУ), а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із ПКУ, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у п. 197.7 ст. 197 ПКУ;
4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми п.п. 6 п. 180.1 ст. 180 ПКУ не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у ст. 243 МКУ), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної п. 181.1 ст. 181 ПКУ, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов’язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.
Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг (п. 180.2 ст. 180 ПКУ).
Положення ст. 180 ПКУ не поширюються на осіб-нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта ”Укриття” на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду ”Укриття” в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією (п.180.4 ст. 180 ПКУ).
Сплата земельного податку за земельні ділянки юридичними особами – платниками єдиного податку четвертої групи
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє платників податків, що відповідно до п. 292 прим. 1.1 ст. 292 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Так, згідно з частиною першою ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина друга ст. 22 ЗКУ).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. «б» частини третьої ст. 22 ЗКУ).
Частинами другою та четвертою ст. 59 ЗКУ, зокрема, визначено, що юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до
Відповідно юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб.
Отже, юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи, які є власниками/користувачами земель сільськогосподарського призначення та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
За інші земельні ділянки, в тому числі за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи сплачують земельний податок на загальних підставах.
Оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості (їх частки), що тимчасово не використовуються у господарській діяльності
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує платників податків, що відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).
Так, згідно з п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Наразі ПКУ не містить норм щодо припинення виконання податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти нерухомості, що перебувають у власності суб’єкта господарювання, але тимчасово не використовуються у його діяльності у зв’язку з реконструкцією, простоєм тощо, тому за такі будівлі податок сплачується на загальних підставах.
Сплата земельного податку юридичними особами, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє платників податків, що відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) земельний податок (далі – Податок) справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Так, об’єктом оподаткування Податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПКУ).
Підставою для нарахування Податку є дані державного земельного кадастру (абзац перший п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Наразі офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями).
Відповідно при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п.287.6 ст. 287 ПКУ).
Також абзацом третім п. 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що у разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата Податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування.
Таким чином, у юридичних осіб, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, в тому числі якщо вони є власниками будівель (споруд) або їх частин, що розташовані на таких земельних ділянках, не виникає обов’язок із нарахування податкових зобов’язань з Податку та відповідно подання податкової декларації з плати за землю (далі – Декларація).
У разі належно оформлених юридичною особою відповідного права на земельну ділянку та/або права на земельну ділянки під власним нерухомим майном на себе, у неї виникають обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань з плати за землю та подання Декларацій.
При цьому у разі переходу до юридичної особи права власності на земельну ділянку та відсутності у базах даних інформаційних систем ДПС відомостей про таку земельну ділянку юридична особа має право подати до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки правовстановлюючі документи на земельну ділянку та Декларацію.
Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення відповідного права є порушенням норм земельного законодавства.
Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена ст. 144 ЗКУ.
Звіти про підзвітні рахунки в рамках Угоди FATCA
за 2019 податковий рік необхідно подати до 1 грудня 2020 року
Головне управління ДПС у Черкаській області інформує, що наказом Міністерства фінансів України від 12.08.2020 № 496, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.08.2020 за № 810/35093, затверджено Порядок заповнення і подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил застосування Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) (далі – Порядок).
Так, згідно з Порядком Звіт про підзвітні рахунки заповнюється латиницею та подається виключно в електронній формі одним XML-файлом, формат якого визначено у додатку 1 до Порядку, з дотриманням вимог щодо заповнення та подання XML-файлу, розміщених на вебсайті Служби внутрішніх доходів США (https://www.irs.gov/businesses/corporations/fatca-xml-schemas-and-business-rules-for-form-8966).
Звертаємо увагу, що у разі відсутності у фінансового агента підзвітних рахунків у звітному періоді до ДПС через IDES надається звіт з нульовими даними відповідно до формату XML-файлу, визначеного додатком 1 до Порядку. Звіт підписується особою, уповноваженою на надання звіту про підзвітні рахунки від імені фінансового агента та відповідальною за визначення політики, запровадження процедур FATCA та їх виконання.
Фінансові агенти також включають до звітів за 2015 - 2016 роки інформацію, зазначену у підпункті b пункту 1 статті 4 Угоди FATCA.
Звіт про підзвітні рахунки подається фінансовими агентами щорічно у термін до 01 вересня року, що настає за звітним (у 2020 році – до 01 грудня 2020 року).
Якщо останній день строку подання звіту про підзвітні рахунки припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Інформація, визначена у пунктах 5 та 6 Порядку, яка стосується звітних періодів з 2014 року по 2019 рік, подається окремими звітами до 01 вересня 2020 року (у 2020 році – до 01 грудня 2020 року).
ДПС направляє фінансовому агенту електронне повідомлення про прийняття звіту або про відмову у прийнятті звіту через його невідповідність встановленим вимогам із зазначенням необхідних змін або виправлень не пізніше п’яти робочих днів після отримання інформації, які виправляються протягом 10 робочих днів.
Далі ДПС надає інформацію, отриману від фінансових агентів, компетентному органу США до 30 вересня року, що настає за звітним (у 2020 році – до 31 грудня 2020 року).
Якщо за результатами звітності компетентний орган США повідомляє ДПС, що надана фінансовим агентом інформація не відповідає встановленим вимогам, ДПС повідомляє відповідного фінансового агента про виявлені невідповідності та необхідні зміни або виправлення, які виправляються протягом 30 календарних днів або повідомляє ДПС про причини ненадання виправленого звіту та очікувану дату його надання.
У разі самостійного виявлення фінансовим агентом у раніше поданому звіті про підзвітні рахунки помилок, невідповідностей або факту надання неповної інформації фінансовий агент надсилає до ДПС через IDES виправлений звіт.
Звіт про підзвітні рахунки подається виключно в електронній формі у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п.п. 69.8.5 п. 69.8 ст. 69 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
Звертаємо увагу, що п.п. 69.8.2 та п.п.69.8.4 п. 69.8 ст. 69 ПКУ передбачена відповідальність та підзвітність власників рахунків перед фінансовими агентами
Крім того, п. 118.4 ст. 118 ПКУ для фінансових агентів передбачена також відповідальність.
Порядок набрав чинності 25.08.2020 (опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України від 25.08.2020 № 66).
