ДЕ ДОБРІ ЛЮДИ ЖИВУТЬ – ТАМ І ПТАХИ ГНІЗДЯТЬСЯ
З давніх-давен відомо про найграційніших, найвірніших у парах птахів – лебедів та чорногузів. Саме ці птахи вже багато років живуть поруч з нами в селі Степанці.
Більше 30-ти років, як облаштували собі місце на вежі біля школи чорногузи. Пережили вони і свою трагедію, коли, під час бурі, їхнє гніздо з малятами впало на землю. Добрі люди допомогли їм відремонтувати та перенести його на місце.
А по інший бік від школи – на Вольковій ямі(невеличкий сільський ставочок) років чотири , як поселилася пара лебедів. Кожної весни вони прилітають сюди, до рідного гніздечка та виводять пташенят – кожного року по п’ятеро діток.
В Степанцях їх уже чекають, як своїх рідніх, вже приросли до цього сімейства всім серцем. Ходять із дітками до ставка провідати птахів та пригостити чимось смачненьким. У пари навіть з’явилися імена – Тимко та Тіна. Так, по-дружньому, підкликають лебедів відвідувачі із найвіддаленішого куточка ставу до берега, де на них чекає пшениця, кукурудза, пшоно, адже їх не можна годувати хлібом, щоб не зашкодити.
Це така, зворушлива до сліз, картина. Адже дикі птахи довірилися людям, беруть їжу майже із рук, відгукуються на на свої імена…
Але знайшлося серед нас чиєсь чорне серце, в якому не має місця для любові до слабшого, яке, скориставшись довірою птахів, підступно відібрало життя в маленького пташеняти, яке ще не вміло себе захистити. Батьки-лебеді теж були безпорадними проти людської підлості, адже вони тільки птахи. Це ми – люди повинні дбати і відповідати за тих, кого приручили, за тих, хто нам довірився.
Хочеться вірити, що той, хто це зробив – відчує свою провину, розкається, та компенсує добрим ділом свою помилку.
А всім, хто не байдужий, хто опікується Тимковою родиною, велике людське спасибі від жителів нашого села.
