ЙОГО ДУША СВІТИТЕМЕ ЩЕ ДОВГО...
На 92 році життя перестало битися серце доброї людини, хорошого педагога, зразкового сім’янина, люблячого батька та дідуся Акулініна Миколи Івановича. Стискає душу непрошений жаль…
В далекому 1968 році Микола Іванович разом із своєю сім’єю приїхав в село Степанці і на протязі тридцяти років працював на посаді заступника директора і замполіта, викладача історії та суспільствознавства в Степанецькому СПТУ-35. Тридцять кращих своїх років він присвятив роботі з дітьми, які поважали і любили його. Микола Іванович не тільки навчав їх історії, але й як стати справжніми людьми. Адже його життя було загартоване і голодом, і війною, і не простими післявоєнними роками. Микола Іванович – учасник бойових дій, почесний ветеран війни та праці. А яка в нього була світла душа…
Він був поетом, написав більше 150 прекрасних віршів, які із задоволенням читали його учні, колеги, односельці. Немає такої людини, яка б не захоплювалась його поезією. Микола Іванович приймав активну участь у громадському житті села.
В житті цієї людини було багато труднощів, які він долав завдяки своїй витривалості, стійкості та любові до життя.
Провести його в останню дорогу прийшли всі близькі, всі рідні та небайдужі люди, щоб вшанувати пам’ять високоповажної людини нашого села.
Прощальні слова прозвучали від голови спілки ветеранів міста Канів
Дорошенка Віктора Дмитровича, від колеги та друга Крячка Василя Петровича, від сусіда і колеги Бондаренка Валерія Івановича.
Пам'ять про Миколу Івановича Акулініна буде вічно жити в наших серцях.
Царство Вам небесне, Миколо Івановичу, земля Вам пухом…
