Степанецька громада
Черкаська область, Черкаський район

Найстарший житель Степанецького

Дата: 06.09.2018 15:57
Кількість переглядів: 1373

Фото без опису

Наші літа – це наші скарби. Та коли виповнюється 94 роки, то починаєш розуміти, що життя не проходить, а пролітає. Але, якщо за плечима роки, багаті плідною працею, цінним досвідом, коли посаджене дерево, збудовано дім, народжено і виховано дітей, тоді можна зітхнути із полегкістю і відчуттям, що всі ці дні пройшли не даремно. 5 вересня відсвяткував свій День Народження найстарший житель Степанецького – Володимир Матвійович Палій. Народився цей чоловік в далекому 1924 році в селі Степанці, бачив на своєму віку багато чого. У 18 років був забраний в Німеччину, де пропрацював 3 роки на хазяїна. Після війни працював вже на своїй рідній землі бригадиром польової бригади, тут і одружився, і народили із дружиною Євдокією Вікторівною четверо дітей та вже діждали чотирьох онуків. Із 1948 року оселився в селищі Степанецьке, де і проживає по сьогоднішній день. Нажаль, роки відібрали вже у нього дружину, але любов його дочок зігріває батьківське серце. Один син проживає в Росії, інший відійшов до матері, а дівчата, як голубки туркочуть коло свого сивочолого тата. Так і живе собі цей поважний чоловік, який у свої роки зберіг іще чудову пам’ять та ясний розум, згадує та розповідає цікаві історії свого довгого та насиченого життя.

Фото без опису

Поздоровити Володимира Матвійовича завітали гості із Степанецької сільської ради: секретар Наталія Миколаївна Вовчинська та головний спеціаліст відділу земельних ресурсів Олександр Вікторович Хоменко. Іменинник із сльозами радості та несподіванки зустрів своїх гостей, був дуже радий почути теплі і приємні слова та прийняти подарунки на згадку про цю зустріч. Дивує оптимізм старенького, говорить: « Все б нічого, от тільки ноги підводять, немає здоров’я, адже замолоду не зумів зберегти, не було часу за роботою та турботами». Разом із Наталкою Миколаївною згадали багатьох жителів села Степанці, з якими колись зростав, дружив та працював, та яких, нажаль , вже немає із нами. Отаке воно життя – коли роки пролітають, душа багатіє, а пам’ять повертає лише на мить в минуле, коли молодість манила своєю безмежністю.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь