У наших героїв є надійний тил
"АТО", "Схід", "Війна", "Агресори"- чи не щодень ми чуємо ці страшні слова. По телевізору, в новинах, на різних заходах, з трибун, вже, навіть встигли поназнімати фільмів...А що криється за цими словами, цими , вже такими буденними фразами? За ними стоїть чиєсь життя, чиясь скалічена доля, чиїсь сльози та розпач. Адже війна, як її не назви, все-одно безжальна. Не одне життя вона вже підкосила, не одні крила обпалила своїм пекельним подихом, не одна мати встигла посивіти. Приходять хлопці до дому, хоч і не всі, але приходять, приносять в своїх очах якийсь дивний відбиток, якийсь невимовний біль, який для багатьох так і залишається не зрозумілим. Але, на щастя є іще люди, яких чуже горе не залишає байдужим. В Степанцях, на вулиці Слобода проживає такий собі простий чоловік - Сергій Іванович Чугреєв, депутат Степанецької сільської ради, який має велике серце, в якому поміщається і добро до людей, і любов до рідної землі, і повага до подвигів своїх земляків, перед якими потрібно схилити голови на знак подяки. Він завжди відкликається на прохання про допомогу і, по можливості задовольняє потреби громадян свого виборчого округу і не тільки їх. Ось і нещодавно до нього звернувся Олександр Іванович Яременко - сільський голова допомогти Михайлу Олександровичу Кучеру,учаснику АТО, 1987 року народження, який проживає в Степанцях із 2016 р. 29 січня 2015 р. був мобілізований до лав армії та направлений в Донецьку область, служив у "Окремо мобілізованій 93 бригаді",потім, уже із власної ініціативи, продовжив службу вже на контрактній основі з 12 жовтня 2016 р. у Білоцерківській воєнній частині, звідки був відправився служити у Донецьку область , село "Верхнє Торецьке" -72 бригаду. Тут і сталась трагедія, яка змінила життя Михайла. 30 листопада 2016 року він обходив місцеву територію, за ним бігли собаки, які і зачепили розтяжку. Пролунав вибух. Собаки живі-здорові, а в нього мінно-вибухове сліпе поранення обох ніг і правої руки, 12 переломів. Дуже постраждала ліва нога. Першу допомогу отримав в м. Бахмуд, Донецької області, потім гвинтокрилом його переправили до Харкова, далі 13 грудня минулого року літаком переправили в м. Київ у воєнний госпіталь. Лікування було довготривалим, зробили пластичну операцію на лівій нозі, так, як він ще знаходиться на службі, то лікування проходило безкоштовно, а ще допомагали волонтери,а із лютого до 26 квітня цього року лікувався в госпіталі міста Біла Церква вже за власний рахунок, тому що Михайло Олександрович нікуди не звертався за допомогою, хоча і має нагороди за бойові заслуги. А коли виписався із лікарні, саме тут і знадобилася Михайлу допомога Сергія Івановича, щоб доїхати до дому. За депутатом діло не стало, він без проблем погодився допомогти герою. А наступного дня Михайлу Олександровичу потрібно було поїхати до міста Миронівка у невідкладних справах, він знову звернувся за допомогою до керівництва громади і не залишився без відповіді та був почутий. На цей раз йому допоміг Ракоїд Віталій Петрович. Адже світ не без добрих людей, які завжди готові підставити своє плече товаришу.
